Дифузний токсичний зоб: симптоми та методи лікування
Дифузний токсичний зоб (хвороба Грейвса-Базедова) - це патологічний стан, що характеризується ураженням щитоподібної залози з наступним її збільшенням та порушеним надмірним продукуванням тиреоїдних гормонів. Як наслідок це призводить до розвитку тиреотоксикозу.
Відмітимо, що захворювання має аутоімунну природу виникнення з періодами загострення та ремісії. Тобто коли відбувається продукування антитіл до рецепторів тиреотропного гормону. Внаслідок цього відбувається розростання тканин щитоподібної залози та прискорення обмінних процесів і як наслідок самоотруєння організму.
Які фактори впливають на розвиток порушення?
У більшості випадків причиною розвитку токсичного зоба виступає дефіцит йоду в організмі, що може бути пов'язано особливостями проживання на певних територіях (переважно гірських) або ж неналежним харчуванням, порушенням зі сторони шлунково-кишкового тракту.
Додатковими факторами для розвитку дифузного токсичного зоба виступають:
- спадковий фактор;
- психічні порушення;
- тривалий вплив стресового фактора;
- травми шиї;
- розвиток інфекційного процесу.
Основні прояви
- Збільшення апетиту та при цьому зменшення ваги.
- Коливання настрою, від дратівливості до депресії.
- Підвищення температури тіла на постійній основі.
- Тахікардія.
- Тремор рук.
Зовнішньо пацієнти з дифузним токсичним зобом маю астенічний вигляд, щитоподібна залоза помітно збільшена у розмірах, а очі мають вигляд витрішкуватих - розвивається екзофтальм. Чим більше збільшується залоза, тим більше скарг виникатиме у хворого. Так зоб може зміщувати оточуючі тканини, викликаючи осиплість голосу, задишку, труднощі при ковтанні.
Діагностика та тактика лікування
Встановлення діагнозу відбуватиметься лікарем ендокринологом на основі проведення пальпаторного огляду, ряду лабораторних й інструментальних методів дослідження: УЗД, КТ очниць, визначення рівня гормонів (ТТГ, Т3 та Т4, визначення антитіл до ТТГ, тиреоглобуліну тощо). Додатково можливе проведення біопсії, з метою виключення розвитку злоякісного процесу.
В основі лікування покладена комплексна терапія, насамперед з призначенням препаратів, що пригнічують надмірне продукування тиреоїдних гормонів (антитиреоїдні препарати), препаратів йоду (радикальнішим методом є лікування радіоактивним йодом). Кожен випадок потребує обирання індивідуального варіанту лікування.
При відсутності результату від консервативної терапії, проводиться оперативне втручання з повним видаленням щитоподібної залози.
Важливо розуміти, що функція щитоподібної залози є масштабною для всього організму. Відповідно її порушення впливає на рівень гормонів, а ті своєю чергою на метаболізм, розвиток тканин та діяльність систем. Тому при появі симптомів захворювання важливо своєчасно звернутися зі лікарською допомогою.