Неболюча, але небезпечна: як вчасно виявити дермоїдну кісту яєчника

Дермоїдна кіста яєчника - це патологічний стан, для якого характерним є формування доброякісного утворення. Воно розвивається в яєчнику та складається з тканин, що належать до трьох зародкових шарів: шкіри, волосся, жирової тканини, зубів або навіть хряща. Така кіста часто називається ще "тератомою" або "дермоїдною тератомою". Вона є одним із найбільш поширених видів кіст яєчника, особливо у жінок репродуктивного віку.

Основні причини

Дермоїдна кіста формується з клітин, які зазвичай беруть участь у розвитку ембріона. Ці клітини можуть залишитися у яєчнику й почати рости, утворюючи кісту, наповнену різними видами тканин, які зазвичай не повинні там знаходитися.

Причина такого явища до кінця не відома, але воно вважається вродженим.

За статистичними даними більшість випадків захворювання припадає на жінок віком від 15 до  40 років. 

Відзначимо, що часто дермоїдні кісти виявляють випадково під час планового огляду або ультразвукового дослідження.

Іноді дермоїдна кіста не проявляє жодних симптомів й не викликає дискомфорту. В інших випадках може виникати:

• тягнучий або ниючий біль у нижній частині живота або таза;

• відчуття тиску або розпирання в ділянці живота;

• збільшення живота або відчуття здуття;

• порушення менструального циклу;

• якщо кіста перекручується (перекрут ніжки кісти), що супроводжуватиметься раптовим сильний болем. Це потребує негайної медичної допомоги;

• у дуже рідких випадках — нудота, блювання, підвищена температура.

Загалом дермоїдні кісти зазвичай доброякісні та ростуть повільно. Однак можуть виникнути ускладнення у вигляді знову ж таки перекруту ніжки кісти, розриву кісти, що небезпечно запаленням очеревини.

Для діагностики лікарі використовують УЗД, КТ або МРТ та звісно гінекологічний огляд для оцінки загального стану органів малого таза.

Після того як лікар встановлює діагноз «дермоїдна кіста яєчника», наступним кроком є вибір тактики лікування. Все залежить від того, які розміри має кіста, чи викликає вона дискомфорт, та чи є ризик ускладнень.

У деяких випадках, коли кіста невелика, не росте й не викликає жодних симптомів, лікар може запропонувати просто спостерігати за нею. Це означає, що жінка регулярно проходитиме ультразвукові обстеження, щоб стежити за станом новоутворення. Такий підхід дозволяє уникнути непотрібного втручання, якщо кіста не загрожує здоров’ю.

Але якщо кіста починає збільшуватися, викликає біль або інші симптоми, з’являється ризик перекруту чи розриву - без операції не обійтися. У такому випадку лікарі рекомендують хірургічне видалення кісти.

Операція може бути проведена двома способами. Перший - це лапароскопія. Метод являє собою малотравматичне втручання, яке проводять через невеликі проколи в черевній стінці. Лапароскопія дозволяє швидко відновитися, і після неї зазвичай залишається мінімум слідів на шкірі. Цей метод підходить, коли кіста невелика і немає ускладнень.

У складніших випадках, наприклад, якщо кіста дуже велика або є підозра на перекрут, лікарі можуть обрати лапаротомію - відкриту операцію з більшим розрізом. Вона може бути необхідною для повного огляду та безпечного видалення утворення.

Незалежно від методу, лікарі завжди намагаються зберегти яєчник, видаляючи тільки саму кісту. Це особливо важливо для молодих жінок, які планують мати дітей у майбутньому.

Після операції жінка проходить період відновлення, й у більшості випадків повністю повертається до нормального життя без загрози для здоров’я.

Специфічної профілактики дермоїдної кісти немає, оскільки це вроджене утворення. Тому важливо регулярно проходити гінекологічні огляди, звертатися до лікаря при появі болю або дискомфорту в животі та виконувати рекомендації лікаря щодо обстежень і лікування.