Перевозка больных

Медичне обладнання в ITMED

Синдром тривалого стиснення: методи надання допомоги

Синдром тривалого стиснення: методи надання допомогиНа жаль в період стану війни внаслідок акту тероризму частим явищем стає потрапляння людей під завали зруйнованих будівель або їх уламків. Одним із наслідків даного випадку є розвиток синдрому тривалого стиснення. 

Синдром тривалого стиснення (краш-синдром, синдром тривалого здавлення) - це патологічний стан, що характеризується розвитком закритого ушкодження та як наслідок стиснення м'яких тканин. 

Механізм розвитку полягає в тривалому стисненні м'яких тканин різних частин тіла, переважно кінцівки, (понад 4 годин) з наступним порушенням кровообігу в ураженій ділянці та накопиченні в ній токсинів. 
 
Як наслідок відбувається отруєння органу, некроз, органна недостатність та високі ризики летального результату.

Причини

Стиснення м'яких тканин може відбуватися за наступних причин:
  • неправильне або тривале накладання джгута з метою зупинки кровотечі;
  • стискання кінцівки власним тілом, наприклад при позиційному тривалому знаходженні без свідомості;
  • здавлення уламками споруд, масивами землі.

Клінічна картина

Основним проявом синдрому є поява сильного болю. Згодом больові відчуття притупляються, внаслідок ураження нервових волокон.
Також додатково спостерігаються наступні симптоми:
  • уражена кінцівка набрякає, холодна на дотик та бліда (з синюшним відтінком);
  • відсутність довільних рухів;
  • відсутність пульсу на периферичних артеріях;
  • апатія та депресія;
  • спрага;
  • набуття сечі червоного кольору, згодом об'єм сечовипускання зменшується.
Чим триваліше відбувається стиснення, тим більше погіршується самопочуття постраждалого, інтенсивність симптомів збільшується. Токсини мають негативний вплив на нервову систему, нирки, печінку. Виникає серцева та ниркова недостатність та ін.

Тактика

При виникненні ситуації та розвитку синдрому тривалого стиснення надання допомоги відбувається за чітким та злагодженим механізмом, від сортування постраждалих за спеціальною системою до початку лікарської допомоги. Так важливим етапом є оцінка та підтримування функції дихання й кровообігу, початок інфузійної терапії (при можливості до моменту звільнення з під завалу), знеболення. 
 
Відмітимо, що звільнення кінцівки від стиснення відбувається лише після попереднього накладання джгута вище місця ураження та накладанні тиснучої пов'язки (від кінчиків пальців до джгута). Це є необхідним аби запобігти при вивільненні кінцівки стрімкому розповсюдженню по організму токсинів, що утворилися в стиснутих тканинах. Далі кінцівка знерухомлюється та охолоджується за допомогою наявного джерела холоду.
При наявності ранової поверхні проводиться її обробка антисептичними засобами. Надалі допомога надається в умовах медичного закладу.
У складних випадках коли існує загроза життю пацієнта та неможливості зберегти уражену кінцівку постає питання щодо проведення ампутації. 
 
Враховуючи, що процес вилучення постраждалих може зайняти досить тривалий час, важливо бути обізнаним в методах надання мінімальної самостійної долікарської допомоги та відповідної тактики. Так насамперед важливо зосередитися та не панікувати.
Покличте на допомогу та розкажіть про свій стан (в безпеці ви чи ні). При можливості скористайтеся засобами зв'язку та викличте рятувальну службу. 
Щодо оцінки власного стану, то важливо встановити наявність травм та кровотечі. У разі ранової поверхні та виниклої кровотечі за допомогою підручних засобів постарайтеся зупинити її. 
 
У жодному разі не варто самостійно звільняти притиснуту кінцівку з під завалу чи приймати спроби вибратися з під завалу будівлі (так ви лише можете призвести до ще більшого обвалу). Доцільним буде дочекатися рятувальників та паралельно надати допомогу іншим постраждалим.

Медична платформа

Медичні меблі в ITMED


Алкофарм