Полікістозна хвороба печінки: основні симптоми утворення кіст

Полікістозна хвороба печінки являє собою патологічний стан, що характеризується наявністю множинних кіст в органі. До поняття множинних відносять понять понад 20 кіст, що нагадують будову простих порожнистих утворень, однак більших за розміром.

Дане порушення може розвиватися як самостійно, так і поєднуватися з іншим патологічним станом - полікістозом нирок. Відповідно цього при першому варіанті класифікують ізольовану форму полікістозу печінки, при поєднаному ураженні печінки та нирок - аутосомно-домінантну форму.

В основі порушення покладено генетичний фактор, а саме мутація генів RKCSH і SEC63. Тобто наявність випадку полікістозу у сім'ї. 

 

За статистичними даними, фактором що сприяє масовому полікістозу печінки, є жіноча стать. Додатково до переліку тригерів захворювання та безпосередньо росту кіст відносять:

Легший перебіг має захворювання у разі самостійного розвитку полікістозу. У такому випадку патологія має кращі прогнози стосовно лікування та має безсимптомний перебіг.
 

До основного прояву захворювання належить зовнішня ознака у вигляді розтягнення та збільшення живота внаслідок великої кількості збільшених кіст з відповідним збільшенням печінки. Також у хворого виникають скарги у вигляді задишки, нудоти та печії, швидкого насичення малою порцією їжі, дискомфортного стану в ділянці спини та живота, набряку ніг.
 

В рідкісних випадках можлива поява специфічних симптомів у вигляді жовтяниці коли кісти стискають жовчні протоки, варикозної кровотечі або асциту. Лихоманка можлива у разі приєднання інфекційного процесу.
 

А при досягненні критичного стану можливий розвиток печінкової недостатності з високими ризиками летального результату. 

В основі діагностування полікістозу печінки покладено візуалізаційне дослідження органу шляхом проведення УЗД, КТ. Так характерним результатом буде встановлення гепатомегалії (збільшення печінки) з множинними макроцистами в печінці. Відповідно у випадках аутосомно-домінантного полікістозу кісти візуалізуватимуться й у нирках.  
 

У більшості випадків терапія стосовно полікістозу печінки проводитиметься у разі появи симптомів з наступною черезшкірною аспірацією (введення катетерів в кісти через шкіру) або оперативним втручанням (фенестрація кісти). 

При тяжкій й найбільш симптоматичній формі розвитку захворювання, з множинними кістами та наявністю ускладнень постає питання щодо проведення резекції або трансплантації печінки, інколи навіть разом з нирками.

Щодо медикаментозної терапії у лікуванні полікістозу печінки, то наразі проводиться ряд досліджень. Так встановлено, що кісти реагують на гормони, насамперед - гормон секретин. Відповідно цього досліджуються препарати, що блокують дію секретину. 
 

Враховуючи, спадкову причину розвитку полікістозу, важливо бути обізнаним у своєму сімейному анамнезі та пройти генетичну консультацію. Це дасть можливість встановити патологію ще на ранніх етапах розвитку, до моменту ускладнень.