Розрив меніска: основні симптоми та методи лікування

Меніск являє собою хрящову пластинку всередині колінного суглоба, яка слугує природним амортизатором, зменшуючи тертя між кістками, розподіляючи навантаження та допомагаючи зберігати стабільність коліна. Він складається з волокнистого хряща, міцного, але еластичного. Також він буває двох видів - внутрішній (медіальний) та зовнішній (латеральний). Внутрішній менш рухливий і частіше піддається ушкодженням, тоді як зовнішній є більш гнучким і рветься рідше.

Основні причини

Причини можуть бути різними, від гострих спортивних травм до вікових змін. У молодих активних людей розрив найчастіше виникає через різкий поворот коліна при фіксованій стопі, падіння чи удар, тоді як у старших пацієнтів частіше спостерігається дегенеративне пошкодження, коли хрящ втрачає еластичність й розривається навіть при невеликому навантаженні. Іноді розрив супроводжує інші травми, наприклад, пошкодження передньої хрестоподібної зв’язки.

1. Різкий біль у коліні під час травми.

2. Поступове або швидке наростання набряку.

3. Відчуття заклинювання (коліно «не відкривається» або «не закривається» повністю).

4. Хруст, клацання або нестабільність.

5. Біль під час присідання чи повороту на опорній нозі.
 

При хронічному дегенеративному розриві симптоми можуть бути менш вираженими - періодичний дискомфорт, набряк після фізичного навантаження, відчуття втоми в коліні.

Лікар починає з детального опитування та огляду, перевіряючи рухливість коліна, наявність болю при певних маніпуляціях й ознаки блокади суглоба. Для уточнення характеру ушкодження найчастіше призначають МРТ, що дозволяє побачити форму, розмір та розташування розриву, а також оцінити стан інших структур коліна. У деяких випадках діагноз уточнюють за допомогою артроскопії. Це малоінвазивна процедура, коли у суглоб вводять камеру, що дає змогу роздивитися його зсередини та одразу, при необхідності, виконати лікування.
 

Тактика лікування залежить від розміру розриву, його розташування, віку пацієнта та рівня фізичної активності. 

Так невеликі стабільні ушкодження часто лікують консервативно. Пацієнту рекомендують обмежити фізичні навантаження, зменшити запалення та біль за допомогою охолодження та медикаментів, а також пройти курс фізіотерапії та реабілітаційної гімнастики для зміцнення м’язів й відновлення рухливості.

Якщо ж розрив значний, викликає блокаду коліна чи не дає результатів від консервативного лікування, застосовують хірургічне втручання. Найчастіше це артроскопія, під час якої лікар видаляє пошкоджену частину меніска або відновлює його цілісність за допомогою швів. У сучасній травматології перевагу намагаються віддавати методам збереження меніска, адже це допомагає зменшити ризик передчасного розвитку артрозу.

Реабілітація є обов’язковим етапом незалежно від методу лікування. Її мета відновити повний обсяг рухів, повернути силу м’язів та забезпечити стабільність коліна. Після консервативного лікування відновлення може зайняти кілька тижнів, тоді як після швів меніска - до кількох місяців. Важливо виконувати вправи під контролем фахівця та уникати передчасних різких рухів, стрибків і поворотів, щоб не спричинити повторне ушкодження.

Нелікований розрив може призвести до хронічного болю, нестабільності коліна та поступового руйнування хряща з розвитком остеоартрозу. Тому при появі симптомів слід звернутися до ортопеда-травматолога та не відкладати діагностику та лікування.