Кишкова непрохідність: основні симптоми та методи лікування

Кишкова непрохідність належить до стану під назвою “гострий живіт”, з необхідністю надання невідкладної хірургічної допомоги. Що може стати причиною порушення та як вчасно його розпізнати? З'ясуємо далі.

Кишкова непрохідність - це патологічний стан, що характеризується порушенням проходження харчової грудки (кишкового вмісту або пасажу) по кишківнику. Порушення може бути частковим або повним, та виникати як на тлі розладу кишківника, так і внаслідок наявності механічної перешкоди. 
 

Відмітимо, що дана патологія може виникнути незалежно від віку, навіть у малюка при різкому переході від грудного вигодовування до введення прикорму. Однак за статистичними даними більшість випадків припадає саме на людей похилого віку, що пов'язано з особливістю будови сигмовидної кишки (її вікове подовження з появою поліпів та пухлин).

В залежності від причини розвитку невідкладного стану виділяють механічну та динамічну непрохідність. Так в основі розвитку механічної непрохідності покладений розвиток пухлини кишківника, потрапляння чужорідного тіла, закорковування глистяними інвазіями, формування спайок, перекрут кишки. Динамічна непрохідність викликається травмою ШКТ, тяжким отруєнням, перитонітом, парезом товстої кишки.

В критичних випадках відзначаються ознаки перитоніту та сепсису, дихання стає поверхневим, виникає тахікардія, сечовипускання та відходження калових припиняється.

Встановлення діагнозу відбуватиметься на основі аналізу клінічної картини та проведенні ряду інструментальних методів дослідження (рентгенографія, КТ, ендоскопічні дослідження).

Важливо провести диференційну діагностику з виключенням перитоніту, апендициту тощо.

Тактика лікування полягатиме в проведенні оперативного втручання з наступним усуненням причини непрохідності (наприклад, видалення пухлини, роз'єднання спайок). При наявності некротизованих ділянок виконується резекція кишки.
 

В рідкісних випадках можливо обмежитися консервативною терапією. Це відбувається виключно на ранньому етапі діагностування захворювання та наявності протипоказань до операції. Так це може бути застосування сифонної клізми, відкачування вмісту кишківника за допомогою зонду.

Додатково проводиться інфузійна терапія з відновленням рідини та електролітів, антибактеріальна терапія. Надалі певний час важливо дотримуватися дієти.

Оскільки кишкова непрохідність є загрозливим для життя станом, при появі її симптомів необхідно одразу ж викликати швидку допомогу. Самостійно приймати знеболювальні чи будь-які інші медикаментозні препарати заборонено, бо це може “стерти” клінічну картину захворювання.