Кишкова непрохідність: основні симптоми ураження шлунково-кишкового тракту

Кишкова непрохідність — це патологічний процес, що характеризується порушенням роботи шлунково-кишкового тракту, при якому частково або повністю блокується просування вмісту по кишківнику. Це стан, що загрожує життю, і вимагає термінового медичного втручання.

Розрізняють декілька типів кишкової непрохідності.  До прикладу механічній непрохідності присутня фізична перешкода:

• Інтралумінальна – всередині просвіту кишки (наприклад, камінь, стороннє тіло, паразити).

• Інтрамуральна – в стінці кишки (наприклад, пухлина, запалення).

• Екстрамуральна – ззовні здавлює кишку (спайки, грижі, новоутворення інших органів).

При порушенні моторики кишки виникає динамічна (функціональна) непрохідність:

• Паралітична ілеус – найчастіше після операцій, інфекцій, перитоніту, ураження нервової системи.

• Спастична непрохідність – рідкісна форма, викликана тривалим спазмом кишки (при отруєннях, важких електролітних порушеннях, невралгіях).

1. Спайки після операцій (до 60% усіх випадків).

2. Пухлини кишківника.

3. Грижі з защемленням.

4. Інвагінація (часто у дітей).

5. Заворот кишок (особливо в літньому віці).

6. Калові завали (при хронічних закрепах у старших пацієнтів).

Клінічна картина залежатиме від типу непрохідності та місця локалізації.

До загальних проявів порушення відносять:

1. Больові відчуття у животі: біль різкий, хвилеподібний (при механічній) або тупий, постійний (при паралітичній).

2. Нудота та блювання.

3. Відсутність газів і випорожнень.

4. Здуття живота.

5. Прискорене серцебиття.

6. Сухість у роті, слабкість, тривожність.

Встановлення діагнозу відбуватиметься на основі даних анамнезу пацієнта, фізикального огляду та ряду діагностичних тестів.  Вони включатимуть проведення рентгенографії, КТ, УЗД, лабораторних досліджень крові.

При частковій непрохідності можливо обмежитися консервативним лікуванням, що включатиме проведення інфузійної терапії для відновлення рідини та електролітів, встановлення назогастрального зонда, призначення медикаментозно – антибіотиків, спазмолітиків та прокінетиків. 

Оперативне втручання проводиться при повній непрохідності, підозрі на перфорацію або некроз кишки та відсутності результату від консервативної терапії.

Тип операції залежатиме від причини. Тобто це може бути як роз’єднання спайок, видалення некротизованої частини кишки, видалення пухлини та навіть виведення стоми.

З профілактичною метою спеціалісти рекомендують контролювати закрепи достатньо вживаючи клітковини та рідини, зберігати активність після операцій, знижуючи ризики формування спайок. 

Кишкова непрохідність небезпечний стан, що потребує швидкої діагностики й лікування. При появі симптомів не варто займатися самолікуванням або чекати — необхідна госпіталізація та кваліфікована допомога. Своєчасне втручання часто дозволяє уникнути ускладнень і врятувати життя.