Нефритичний та нефротичний синдроми: основні симптоми ураження нирок

На перший погляд, поняття “нефритичний” та “нефротичний”, можуть здатися одним і тим же захворюванням. Однак попри ураження сечовидільної системи, ці діагнози є різними. Тому розберемо детальніше їх відмінності та особливості перебігу.

Поширення обох типів синдромів припадає як на вікову категорію дорослих, так і дітей. На це впливає ряд факторів, від території проживання, супутніх захворювань до сімейного анамнезу тощо.

Нефротичний синдром - це патологія, для якої є характерним добова втрата білка з сечею. В нормі ці показники не перевищують 50 мг за день.

Нефротичний синдром характеризується:

Також внаслідок затримки рідини в організмі спостерігається збільшення маси тіла хворого. А загальне самопочуття хворого погіршується з розвитком постійної слабкості, головного болю.
 

Провокуючими факторами нефротичного синдрому являються системні хвороби (гранулематоз), інфекційні процеси в організмі (інфекційний ендокардит), вплив вірусів, отруєння та алергічні реакції, приймання певних лікарських препаратів. 
 

Симптоми мають досить стрімкий розвиток.

Нефритичний синдром являє собою патологічний процес, що характеризується розвитком запального процесу в ниркових клубочках. Надалі порушення супроводжуватиметься наявністю в крові продуктів білкового обміну - азотемія, що як наслідок впливає на зниження клубочкової фільтрації.  
 

Дане порушення виникає на тлі інфекційних процесів (вірусів - вітряна віспа, мононуклеоз бактерій - сепсис), гломерулонефриту, що є найчастішим та основним проявом, недостатності нирок первинного характеру. 
 

Основними проявами порушення являються гематурія (кров в сечі), олігурія (зниження діурезу) та гіпертонія. Додатково нефритичний синдром буде характеризуватися нудотою та блюванням, головний болем та больовими відчуттями в ділянці попереку або живота.
 

Симптоми розвиваються зазвичай після одного-двох тижнів після впливу провокуючого чинника.

Підтвердження даних патологічних станів відбуватиметься на основі даних анамнезу, скарг хворого, фізикального огляду та безпосереднього проведення лабораторних аналізів крові й сечі, візуалізаційно - УЗД, нефросцинтиграфії. За показаннями проводиться біопсія тканин нирки. 
 

Тактика лікування нефритичного синдрому полягатиме насамперед в терапії основного захворювання, що й спричинило порушення. Медикаментозна терапія включатиме призначення антибіотиків, діуретиків паралельно з кальцієм.
 

Нефротичний синдром також полягатиме в призначенні сечогінних, гіпотензивних, гормональних препаратів, за показаннями - антибактеріальної терапії, якщо причина в інфекційному процесі.  
 

Особливості терапії будуть залежати від стадії розвитку, форми патології (первинна, вторинна) та наявності основного захворювання (наприклад, гломерулонефрит, алергічна реакція, цукровий діабет тощо).
 

В критичному випадку у разі розвитку ниркової недостатності можливе застосування діалізу та проведення трансплантації нирки.

Таким хворим в обох випадках важливо дотримуватися дієтичного харчування.
 

Важливо пам'ятати про необхідність проходження діагностики нирок, мати обізнаність в сімейному анамнезі з можливою наявністю одного з синдромів. І звісно розуміти суттєвий вплив здорового способу життя на функціонуванні сечовидільної системи.