Дефіцит гормону росту: основні симптоми та методи лікування

Дефіцит гормону росту (ГРР або гіпофізарний нанізм) — це патологічний процес рідкісного ґенезу.

В основі розвитку дефіциту гормону росту покладено порушення гіпофіза, що і спричиняє недостатнє продукування гормону соматотропіну. Гормон росту діє на багато частин тіла, сприяючи росту дітей. Він необхідний для нормального росту, міцності м’язів і кісток, розподілу жиру в організмі.

Зазвичай діти частіше піддаються захворюванню. При цьому чим раніше діагностувати проблему, тим більше шансів на повне одужання. В протилежному випадку існують ризики затримки росту та статевого дозрівання.

Залежно від початку дефіциту його поділяють на вроджену форму, тобто присутню від народження внаслідок генетичних мутацій, набуту – виникає пізніше внаслідок ураження гіпофіза та ідіопатичну, при відсутності основної причини.

Дефіцит гормону росту також класифікується за віком початку захворювання, що має різні ознаки та тактику при діагностиці.

Вищевказані причини спричиняють набутий дефіцит гормону росту.
 

В дорослому віці захворювання може виникнути на тлі новоутворення мозку, переважно в ділянці гіпофіза або сусідньої області – гіпоталамуса.
 

Більшість випадків дефіциту гормону росту є ідіопатичним, що означає, що причина не знайдена.

Для дефіциту гормону росту у дітей характерним є зовнішній вигляд. Так вони нижчі своїх однолітків, виглядають молодшими з круглим обличчям та появою жирових накопичень навколо живота. Також виникає затримка росту зубів, порушення росту волосся та нігтів.
 

В більш дорослому віці діти можуть стикнутися з зупинкою статевого дозрівання. Надалі у жінок можуть не розвиватися груди, а голос у чоловіків не стає грубішим. Додатково збільшуються ризик переломів у майбутньому (при досяганні похилого віку), враховуючи, що дефіцит гормону впливає на міцність кісток.
 

Зміни метаболізму викликані низьким рівнем гормону спричиняють високий рівень холестерину, що зовсім не пов’язано з неправильним харчуванням. Це відповідно підвищує ризик серцево-судинних захворювань.
 

Не варто виключати й вплив безпосередньо на психологічний аспект життя, адже хворі можуть відчувати ознаки депресії, відсутність концентрації, порушення пам’яті, напади тривоги та ін..

Встановлення діагнозу відбуватиметься на основі даних анамнезу та фізикального огляду з визначенням відповідності показників ваги та зросту згідно з віком. Додатково лікар призначить лабораторні дослідження крові, тест на стимуляцію гормону росту, рентгенографію. Щодо останнього методу діагностики, то у випадку якщо кістковий вік дитини молодший за її хронологічний вік це вказуватиме на дефіцит гормону росту. При підозрі на наявність основної причини, наприклад пухлину мозку, додатково проводяться обстеження типу МРТ.
 

Тактика лікування полягатиме в призначенні синтетичних гормонів росту, що вводяться ін’єкційно щоденно.

Вроджені випадки дефіциту гормону росту у дітей у більшості випадків потребують гормональної терапії до моменту статевого дозрівання. 

Головне при даній патології чим раніше почати лікування, що гарантуватиме кращі результати.