Основні симптоми порушення функції щитоподібної залози у дітей

У більшості випадків захворювання щитоподібної залози розвиваються в дорослому віці. Однак не варто виключати ризики появи негативних змін зі сторони органу й у дітей.

При цьому симптоми захворювання залози у дітей може бути важко розпізнати, оскільки багато з них супроводжується зміною апетиту, порушенням сну, коливанням рівня енергії. Звісно часто це спостерігаються як частина нормального розвитку в дитячі роки. Тому розумійте, що не завжди, скарги дитини потрібно списувати на втому в школі чи коливання настрою. Адже такі зміни можуть вказувати на серйозну ендокринну патологію.

Захворювання щитоподібної залози поширені у дітей шкільного віку, вражаючи майже 37 з 1000 дітей.

Функція щитоподібної залози полягає в продукуванні гормонів, які контролюють метаболізм, частоту серцевих скорочень, температуру тіла та інші функції організму. Коли вона не працює належним чином, діти ризикують стикнутися з затримкою розвитку мозку, проблемами росту, проблемами з вагою та раннім або затриманим статевим дозріванням. Цих довгострокових ускладнень можна уникнути, якщо діти вчасно отримають необхідну терапію.

Захворювання щитоподібної залози у немовлят зазвичай виявляється за допомогою скринінгових тестів новонароджених. Хоча така практика не є досить поширеною.

В більш пізньому віці дитина може не проходити обстеження щитовидної залози, якщо скарги відсутні або її анамнез не обтяжений ризиками захворювання, наприклад, через сімейний анамнез.

Розглянемо найбільш поширені патології та їх прояви саме у дитячому віці:

• Гіпотиреоз: виникає, коли щитоподібна залоза продукує недостатню кількість гормонів. Це може відбуватися, бо залоза в змозі цього зробити (первинний гіпотиреоз), або тому, що вона не стимулюється належним чином (вторинний гіпотиреоз).

До характерних ознак гіпотиреозу можна віднести: 

1. повільний ріст;

2. сухість шкіри;

3. закреп;

4. втома та зниження енергії;

5. сонливість;

6. легке утворення синців;

7. легкий розвиток переломів кістки;

8. затримка статевого дозрівання.

• Гіпертиреоз: спостерігається надлишок гормонів щитоподібної залози через її гіперактивність або надмірну стимуляцію.

До симптомів гіпертиреозу відносять:

1. порушення концентрації;

2. коливання настрою (дратівливість або збудливість);

3. тремор;

4. підвищений апетит;

5. зменшення маси тіла;

6. збільшення щитоподібної залози (зоб);

7. екзофтальм (випинання очей);

8. гіперемія шкіри;

9. надмірне потовиділення;

10. м'язова слабкість.

• Зоб:(збільшена щитоподібна залоза). 

Зоб може свідчити про знижену або гіперактивну функцію залози. У деяких випадках вона виростає настільки, що викликає проблеми з диханням або ковтанням.

Встановлення порушення функціонування зі сторони щитоподібної залози та причин цього відбуватиметься на основі проведення лабораторних досліджень крові з перевіркою рівня гормонів ТТГ, Т3, Т4.

Також можливе візуалізаційне дослідження (УЗД, радіоактивне сканування) або діагностичні тести (біопсія), щоб виключити інші захворювання.

Досить часто проблеми зі щитоподібною залозою є спадковими, тому, якщо у дитини є сімейний анамнез цих захворювань, потрібно обговорити з лікарем питання планування скринінгових тестів.

Після встановлення діагнозу пацієнта, ймовірно, направлять до ендокринолога, який співпрацюючи з дитиною та її батьками, розробить план лікування та внесе необхідні корективи в терапію з часом.

До прикладу гіпотиреоз можна безпечно та успішно лікувати щоденною дозою синтетичного гормону щитоподібної залози. Гіпертиреоз потребує приймання антитиреоїдних препаратів, які запобігають щитоподібній залозі виробляти гормони.

Хірургічне втручання може бути використане для видалення частини щитоподібної залози (лобектомія) або всієї залози (тотальна тиреоїдектомія). Це може бути необхідно для видалення великого зоба, вузликів щитоподібної залози з гіперактивністю або раку. Якщо вся залоза видалена дитина надалі прийматиме щоденну дозу синтетичного гормону, яка підтримуватиме нормальну функцію залози.

Хоча захворювання щитоподібної залози часто є довічним захворюванням, його зазвичай можна контролювати за допомогою лікарських препаратів, що дозволяє більшості людям з даним порушенням вести нормальне життя.