Абдомінальна мігрень або чому виникає періодичне блювання
Поява раптових епізодів нудоти й блювання без конкретної на це причини діагностується як синдром циклічної блювоти. Даний тип порушення являє собою захворювання шлунково-кишкового тракту.
Відмітимо, що альтернативною назвою розладу є абдомінальна мігрень або періодичне блювання. А його тривалість може досягати від декількох годин до навіть днів. Відповідно чим довше виникає синдром, тим вищі ризики ускладнень, насамперед зневоднення.
Ураження можуть зазнавати як дорослі, так і діти. Хоча за статистикою саме у дітей тривалість епізоду синдрому є більшою (декілька годин або днів), тоді як у дорослого населення вони є менш частими з можливим тривалішим циклом. Чим старшою дитина стає, чим більше полегшується перебіг.
Характерні ознаки синдрому циклічної блювоти
Відповідно до назви патології основним проявом є періодичні напади сильної нудоти та блювання. При цьому нудота виникає переважно після епізоду блювання, наряду з утрудненим й сухим диханням.
До інших ознак синдрому можна віднести:
- швидка стомлюваність;
- больові відчуття в животі;
- блідість шкіри;
- діарея;
- головний біль;
- підвищена чутливість до світла та звуків, запахів;
- запаморочення та втрата свідомості.
Відмітимо, що цикл зазвичай регулярний і передбачуваний, з однаковими симптомами, які починаються в один і той же час дня або ночі й тривають однаково довго.
Варто враховувати, що тривале блювання може спричинити серйозне зневоднення, яке може бути небезпечним для життя. Тому якщо у дитини спостерігається сухість шкіри, плач без сліз, зменшення або відсутність сечовипускання, млявість – негайно звертайтеся за медичною допомогою.
Що саме є причиною порушення?
Достеменно невідомо, що саме є причиною синдрому циклічної блювоти. Однак спеціалісти відмічають стосовно впливу певних станів, як тригерів порушення.
До прикладу:
- спадковий фактор, а саме наявність в родині випадків синдрому циклічної блювоти або мігрені;
- наявність в анамнезі мігрені. Так спеціалісти відмічають, що синдром може бути як один із варіантів мігрені;
- порушення механізму взаємодії нервових клітин мозку з нейронами кишківника;
- вплив стресового фактора з наступним високим рівнем гормону стресу.
Враховуючи статистику до групи ризику можна віднести дітей віком від 3 до 7 років та жінок. Спровокувати напад може перенесення сильного стресу, вживання алкоголю, спека, алергічна реакція, заколисування та ін..
При відсутності вчасного лікування синдром небезпечний рядом ускладнень, серед яких зневоднення внаслідок тривалого блювання, гастрит, панічний розлад та депресивний стан, неможливість взаємодіяти в соціумі через неможливість виконувати буденні справи.
Діагностика та тактика лікування
Враховуючи малу обізнаність стосовно діагнозу досить часто він неправильно діагностується, що призводить до ряду непотрібних обстежень та методів лікування. Однак аби виключити інші патологічні процеси в організмі можливе проведення лабораторного дослідження крові та сечі та обстеження шлунково-кишкового тракту (УЗД, рентгенографія, МРТ, ендоскопія).
Щодо самого лікування синдрому, то не існує ліків проти нього. Впоратися з проявами періодичного блювання допоможе медикаментозна терапія, що включатиме ліки проти блювання, знеболювальні, засоби, що пригнічують шлункову кислоту, протимігренозні препарати. Відмітимо, що для кожної людини найкраща комбінація ліків є індивідуальною.
Звісно, що важливо запобігти зневодненню організму. В тяжких випадках може знадобитися внутрішньовенна гідратація.
Рекомендуємо, під час нападу синдрому за можливості більше відпочивати в тихій та темній кімнаті, приймати призначені лікарем ліки та невеликими ковтками пити рідину, аби запобігти зневодненню. А от аби мати змогу їм запобігти необхідно уникати загальних тригерів, від стресу, надмірних фізичних навантажень, дефіциту сну до вживання алкоголю, жорсткої дієти.
Важливо розуміти, що часті випадки нудоти та блювання не повинні бути проігноровані. Оскільки невідомо, яке саме захворювання криється за цими симптомами.