Дисфункція євстахієвої труби: чому виникає порушення слуху?

Невеликі за розміром євстахієві труби відповідають за рівновагу вушного тиску та відведення рідини із середнього вуха. Євстахієві труби зазвичай закриті, за винятком випадків, коли ви жуєте, ковтаєте або позіхаєте.

Дисфункція євстахієвої труби - це нездатність євстахієвої труби адекватно виконувати свої основні функції: захист середнього вуха від патогенних збудників, вентиляція середнього вуха та відтік секрету зі щілини середнього вуха.
 

Це супроводжуватиметься болем та порушенням слуху. Більш детальніше про причини та прояви захворювання з'ясуємо далі.

Дисфункція євстахієвої труби може вплинути на людей будь-якого віку, але набагато частіше зустрічається у дітей.

Існують різні типи дисфункції євстахієвої труби. Однак в залежності від характеру перебігу розрізняють патулозну форму, що супроводжується постійним відкриттям євстахієвої труби та обструктивну -   євстахієві труби не відкриваються належним чином, що призводить до накопичення рідини та болю у вухах. Дисфункція спричинена баро-провокацією, виникає коли євстахієві труби не відкриваються належним чином. Однак її різниця полягає в тому, що проблема виникає лише тоді, коли відбувається зміна висоти.

Інтенсивність та тривалість симптомів залежатиме від причини, що їх викликала. Наприклад, нетипова для людини зміна висоти має короткотривалі прояви, які зникають після повернення на звичне положення. Відповідно патологічні процеси мають більш тривалий прояв симптомів дисфункції.

Попри поширеність даного стану деякі групи осіб мають підвищені фактори ризику. Насамперед більшу схильність до дисфункції євстахієвих труб мають особи з ожирінням, курці, алергіки.

Звернення до лікаря потребують випадки порушення, що тривають понад двох тижнів та їх перебіг серед дітей.

Встановлення діагнозу відбувається на основі проведення фізикального огляду та аналізу клінічної картини. Насамперед лікарю необхідно виключити інші схожі за перебігом захворювання, що стосуються слуху.
 

Дисфункція євстахієвих труб у більшості випадків зникає самостійно без проведення специфічного лікування. В протилежному випадку, коли тривалість дисфункції сягає понад двох тижнів лікар обирає найбільш відповідну терапію. На це впливатиме тяжкість та причина захворювання.
 

Наприклад, незначні симптоми, що не викликані патологічним станом можна усунути за допомогою домашніх методів у вигляді видиху із закритими ніздрями й ротом, назальних сольових спреїв та навіть жувальної гумки.
 

У тому випадку, якщо проблема криється в алергічній реакції лікар розгляне варіанти призначення антигістамінних препаратів. Додатково можливе призначення знеболювальних.

Тяжкі випадки потребують більш інвазивних методів, у вигляді імплантації трубки для вирівнювання тиску у вухах або ж розрізу в барабанній перетинці, щоб полегшити відтік рідини з середнього вуха.

У будь-якому випадку не варто вдаватися до самостійних методів усунення дискомфорту. Вчасне звернення до лікаря дасть можливість встановити причину проблеми та провести необхідне лікування.