Акустична неврома: як розпізнати пухлину, яка вражає слух і рівновагу

Акустична неврома – це патологічний стан, що характеризується формуванням доброякісної пухлини, яка виникає з оболонки слухового нерва. Відмітимо, що слуховий нерв відповідає за слух та рівновагу. Попри те що ця пухлина не є злоякісною, її ріст у замкненому просторі черепа може призводити до серйозних наслідків, якщо не виявити її вчасно.

Пухлина розвивається зі шванівських клітин. Це спеціальні клітини, що формують мієлінову оболонку нервових волокон. Найчастіше вона вражає восьмий черепно-мозковий нерв, який передає в мозок сигнали про звук та положення тіла в просторі. Акустична неврома, як правило, росте повільно, але, збільшуючись, починає тиснути не лише на слуховий нерв, а й на сусідні структури мозку, що ускладнює клінічну картину.

Найпоширенішим та зазвичай першим симптомом є одностороннє зниження слуху. Людина починає помічати, що їй складніше розпізнавати мову на одне вухо або що звуки здаються глухими чи приглушеними. Часто з’являється дзвін або шум у вусі, що не зникає. Також може порушуватися рівновага, особливо в темряві чи під час швидкої зміни положення тіла. З ростом пухлини з’являються запаморочення, відчуття нестійкості, а в окремих випадках - оніміння або слабкість обличчя, порушення координації, головний біль.
 

Оскільки ці симптоми розвиваються повільно, людина може тривалий час ігнорувати їх, вважаючи, що це наслідок втоми, стресу чи вікових змін.

Враховуючи, що підозра на акустичну неврому виникає, коли пацієнт скаржиться на прогресуючу втрату слуху на одне вухо або постійний шум, який не пов'язаний із зовнішніми факторами, лікар-отоларинголог спочатку оцінює слух за допомогою аудіограми. Це дослідження дозволяє визначити рівень й тип порушення слуху.

Однак аудіограма лише вказує на наявність проблеми, а не її причину. Тому ключовим етапом у встановленні діагнозу є МРТ головного мозку з контрастом. Це дослідження дозволяє візуалізувати навіть дуже маленьку пухлину. Саме МРТ підтверджує наявність акустичної невроми та дозволяє оцінити її розміри, розташування і вплив на сусідні структури.

Тактика лікування залежить від розміру пухлини, швидкості її росту, віку пацієнта та ступеня прояву симптомів. Якщо неврома невелика й не викликає значного дискомфорту, лікар може запропонувати "активне спостереження" з  регулярним проведенням МРТ та контролем симптомів. Такий підхід особливо актуальний для літніх пацієнтів або в ситуаціях, коли пухлина росте повільно.

У випадках, коли пухлина зростає або спричиняє суттєві скарги, розглядається хірургічне втручання. Ще один варіант - стереотаксична радіохірургія (наприклад, метод Гамма-ножа). Це неінвазивна процедура, під час якої на пухлину спрямовується пучок високоточної радіації, що зупиняє її ріст. Перевагою такого підходу є відсутність розрізів, збереження тканин та короткий реабілітаційний період. Зазвичай радіохірургія показана при пухлинах до 3 см, особливо у пацієнтів, яким не рекомендована операція з інших причин.

Пухлина не має чітко визначених факторів ризику. У більшості випадків вона виникає спонтанно. Лише в окремих ситуаціях вона може бути частиною генетичного захворювання (нейрофіброматозу II типу).

На сьогодні немає доведених методів профілактики цієї пухлини. Проте раннє виявлення значно покращує прогноз. Тому важливо звертати увагу на порушення слуху, особливо одностороннє, і не зволікати з візитом до лікаря.