Шлуночкова тахікардія: основні причини швидкого серцевого ритму

Шлуночкова тахікардія - це порушення, яке супроводжується прискореним серцевим ритмом, що відповідно розпочинається в шлуночках серця. Шлуночкова тахікардія діагностується при досяганні серцевого ритму понад 120 ударів за хвилину принаймні з трьома шлуночковими серцевими скороченнями поспіль. Нагадаємо, що в нормі, у стані спокою, пульс становить від 60 до 100 ударів на хвилину.

У більшості випадків ураження зазнають особи з наявністю в анамнезі захворювання серця, наприклад, ішемічна хвороба серця.

Порушення потребує вчасного лікування, адже існують ризики зниження артеріального тиску до критичних показників та фібриляція шлуночків.
 

В залежності від характеру розвитку розрізняють:

Запаморочення та втрата свідомості.

Швидка стомлюваність.

Біль у грудях.

Задишка

Зниження артеріального тиску.

Механізм розвитку шлуночкової тахікардії полягає в порушенні процесу роботи електричних імпульсів, а точніше відбувається їх швидке надсилання. Відповідно це спричиняє прискорене серцебиття, що не дає шлуночкам достатньо часу, для наповнення кров’ю, перш ніж серце скоротиться.

Як зазначалося вище до основних причин даного стану можна віднести захворювання серця, серед яких кардіоміопатія, ішемічна хвороба серця, серцева недостатність, міокардит.

У рідкісних випадках шлуночкова тахікардія може бути викликана певними ліками, надмірним вживанням кофеїну або алкоголю, інтенсивними фізичними вправами, дисбалансом електролітів.

Відмітимо, що більшу схильність до даного стану мають дорослі з сімейними випадками шлуночкової тахікардії та ті що перенесли серцевий напад, операції на серці.

При відсутності вчасного лікування існують ризики розвитку серцевої недостатності та навіть раптової серцевої смерті.

Встановлення діагнозу відбувається на основі ряду спеціальних методів діагностики, а також фізикального огляду. Діагностичні тести включають проведення ЕКГ, МРТ,  черезстравохідної ехокардіографії, стрес-тесту та ін.
 

Також у наступному лікуванні та його методі враховується й ступінь тяжкості шлуночкової тахікардії, а саме тривалість епізоду, характер серцебиття та здатність серця перекачувати кров.

Відповідно тактика лікування буде направлена на корекцію серцевого ритму та запобігання новим епізодам порушення. Ці дії потребують довготривалої терапії та включатимуть медикаментозну терапію (бета-блокатори), проведення радіочастотної абляції або ж розміщення імплантованого кардіовертер-дефібрилятора. Також важливо усунути основну причину тахікардії, що дасть можливість скоригувати аномальний серцевий ритм або запобігти його поверненню.

В екстрених випадках надання допомоги полягатиме в проведенні серцево-легеневої реанімації, електричної дефібриляції з застосуванням антиаритмічного препарату.

Подальший стан пацієнта залежатиме від часу наданої допомоги.