Інтерстиціальний цистит: симптоми запалення сечового міхура

Цистит належить напевно до найбільш частих захворювань сечостатевих органів, що може виникати як у чоловіків, так і у жінок. Тому наразі розберемо детальніше один із видів даного порушення, а саме інтерстиціальний цистит.

Інтерстиціальний цистит (хворобливий сечовий міхур) - це патологічний стан хронічного характеру, що характеризується розвитком запального процесу в оболонці (підслизовий та м'язовий шар) сечового міхура. 
 

Захворювання має аутоімунну природу виникнення, тобто власні антитіла організму “атакують” частину клітин в сечовому міхурі. 

 

За статистичними даними розвиток циститу, включно з даною формою виникає частіше у жінок. Це пов'язано з анатомічними особливостями сечовивідного каналу (він ширший та коротший), що є ближчим до ануса, де локалізуються надмірно патогенні збудники.

Особливістю даної форми циститу є те, що причиною виступають не інфекційні чинники, тобто захворювання не спричиняє інфекція сечових шляхів. 

Так до найбільш поширених тригерів хвороби можливо віднести:

Оскільки найчастіше з даним порушенням стикаються жінки, типовими скаргами є поява постійних больових відчуттів внизу живота, що можуть посилюватися у міру заповнення сечового міхура, прискорене та болюче сечовипускання з відчуттям неповного спорожнення сечового міхура, болючий статевий акт. Часті відвідування туалету, в тому числі й вночі значно впливає на якість життя хворого.
 

Симптоматика циститу може бути слабковираженою, а може супроводжуватися періодами загострення, що виснажують пацієнта як фізично, так і психічно.  

Встановлення діагнозу відбуватиметься на основі виключення інших схожих за симптоматикою патологічних станів. Так доцільним буде проведення УЗД, цистоскопії, лабораторних досліджень сечі. Можлива консультація гінеколога. 
 

Насамперед виключається інфекційний генез інтерстиціального циститу. Адже при відсутності бактеріальної інфекції лікування буде мати симптоматичний характер, без призначення антибіотиків. 
 

Терапія при даній формі циститу полягатиме в дотриманні дієти з виключенням надмірно гострих й кислих продуктів, вживання лужного рясного пиття, більше овочів та фруктів. Медикаментозно - холіноблокатори, знеболювальні, протизапальні тощо. Можливе введення лікарських засобів й місцево (безпосередньо в сечовий міхур), проведення так званих нервових блокад.

  

Лікування потребує терпіння від пацієнта з дотриманням всіх рекомендацій лікаря, аби досягти ремісії. Ефективність терапії залежатиме й від своєчасного звернення до медичного закладу.