Протрузія: основні причини появи змін у хребті

В народі ми часто можемо почути скарги на те, що “вискочив диск”, особливо після фізичного навантаження. Однак що собою являє дане порушення та які його клінічні прояви? З'ясуємо далі.

Наш хребет складається з хребців та міжхребцевих дисків. При цьому міжхребцевий диск має будову у вигляді пульпозного ядра та фіброзного кільця. Диски завдяки своїй еластичності слугують так званими амортизаторами при навантаженнях. 

Протрузія - це патологічний стан, що характеризується випинанням міжхребцевого диска без розриву його зовнішніх оболонок (фіброзного кільця). Це стан, що характеризується початковими віковими змінами хребта, а саме в міжхребцевих дисках.  
 

При цьому відмітимо, що у більшості випадків протрузія є нормою. Адже з віком у нас відбуваються певні зміни, в тому числі й у хребті. Так наші міжхребцеві диски поступово втрачають воду, осідають, а під час візуалізаційних обстежень (наприклад, МРТ) ми спостерігаємо навіть зміну їх кольору. Саме ці зміни й характеризують стан під назвою протрузія. 
 

Поширене твердження, що протрузія є 100% передвісником грижі хребта, насправді ж є хибним. Дійсно ризики існують, однак лише у тому випадку, коли відбувається розрив фіброзного кільця.  
 

В залежності від локалізації порушення розрізняють протрузію шийного, грудного, поперекового та крижового відділів хребта. Не є виключенням поєднання протрузії, з її розташуванням в декількох сегментах хребта.
 

Також береться до уваги при діагностуванні в який бік відбулося зміщення пульпозного ядра (наприклад, в напрямку спини, спинномозкового каналу, черевної порожнини тощо).

В основі протрузії покладено малорухомий спосіб життя та переважно сидяча робота. 

Додатковими факторами при цьому виступають:

Дані симптоми найчастіше зосереджені в шийному або поперековому відділах хребта, що пов'язано з найбільшим навантаженням на них. 
 

При цьому саме випинання пульпозного ядра не матиме проявів. Скарги виникають у разі його тиску на сусідні тканини або нервові закінчення. 

Встановлення діагнозу базуватиметься на основі проведення консультації лікаря вертебролога або/та невролога, КТ та МРТ, лабораторних аналізів крові.
 

Специфічного лікування у більшості випадків протрузія не потребує. Так доцільним обмежитися симптоматичною терапією (застосування знеболювальних, протинабрякових та протизапальних препаратів), зменшення навантаження на відповідний відділ хребта та укріплення м'язового каркаса хребта. Особливу успішність складає проведення ЛФК, масажів, що дасть можливість призупинити деструкцію хребта. 
 

Оперативне втручання не завжди є ефективним, особливо при пізньому зверненні, адже попри усунення протрузії, хребет під дією провокуючих чинників зазнає деструкції.
 

Тому важливо розуміти, що найкращим лікуванням та методом запобігання протрузії є дотримання здорового способу життя, з елементами активного відпочинку.