Мікропереломи кісток: симптоми, лікування та профілактика

Стресовий перелом – це мікропошкодження кістки, яке виникає внаслідок повторюваного навантаження, а не від одноразової травми. На відміну від звичайного перелому, де кістка ламається після падіння чи удару, стресовий перелом формується поступово, коли на кісткову тканину тривалий час діє надмірне навантаження. Спочатку виникають мікротріщини, а з часом вони можуть об’єднатися в більш серйозний перелом.

Цей стан найчастіше зустрічається у спортсменів, військових, людей, які інтенсивно займаються бігом чи мають важку фізичну роботу. Однак стресові переломи можуть виникати й у людей, які раптово збільшили фізичну активність, наприклад, почали багато ходити або тренуватися після тривалої перерви.

Основною причиною є надмірне та повторюване навантаження на кістку, яке перевищує її здатність відновлюватися. Додатково впливають:

• різке збільшення інтенсивності або тривалості фізичних вправ;

• неправильне взуття чи тренування на твердій поверхні;

• дефіцит кальцію, вітаміну D або інші порушення харчування;

• остеопороз чи інші захворювання, що послаблюють кістки;

• гормональні зміни, зокрема у жінок при менструальних порушеннях;

• недостатній відпочинок між тренуваннями.

Головна ознака стресового перелому – локальний біль, який поступово посилюється. Спочатку він з’являється лише під час фізичного навантаження, а згодом може турбувати й у спокої. Часто пацієнти відзначають:

• біль у певній ділянці кістки, який зникає після відпочинку;

• набряк або легке почервоніння;

• чутливість при натисканні;

• у деяких випадках – легке обмеження рухливості.

Найчастіше стресові переломи виникають у кістках стопи, гомілки, тазу, стегна чи ребрах.

На ранніх етапах звичайний рентген може не показати стресовий перелом, тому лікар може призначити більш інформативні методи, такі як МРТ чи КТ. Важливо вчасно звернутися до лікаря-ортопеда або травматолога, адже чим раніше діагностувати проблему, тим швидше можна запобігти ускладненням.

Основним принципом лікування є зниження навантаження на уражену ділянку та створення умов для природного загоєння кістки. У більшості випадків потрібен відпочинок та тимчасове припинення інтенсивних тренувань. Лікар може рекомендувати:

• обмеження фізичної активності з поступовим поверненням до навантажень;

• використання спеціального ортопедичного взуття або милиць для зменшення тиску на кістку;

• фізіотерапевтичні методи для зняття болю та покращення відновлення;

• корекцію харчування, щоб забезпечити достатню кількість кальцію, вітаміну D і білка.

У важких випадках, коли перелом ризикує перейти в повний, може знадобитися іммобілізація гіпсом або навіть оперативне втручання.

Щоб запобігти стресовим переломам, варто дотримуватися кількох простих правил: поступово збільшувати фізичне навантаження, тренуватися у відповідному взутті, робити регулярні перерви для відпочинку, стежити за раціоном й рівнем вітаміну D, а також уважно ставитися до сигналів свого організму.

Важливо розуміти, що стресовий перелом – це не миттєва травма, а наслідок надмірного й тривалого навантаження на кістку. Він потребує своєчасної діагностики та відпочинку, адже ігнорування проблеми може призвести до серйозних ускладнень. При появі болю, який посилюється під час фізичних вправ, важливо звернутися до лікаря, щоб уникнути повноцінного перелому та швидше повернутися до активного життя.