Флегмона: причини та методи лікування
Флегмона виникає внаслідок патогенної діяльності мікроорганізмів, які потрапили до організму, а саме підшкірну клітковину внаслідок пошкодження шкіри або слизових оболонок. Розберемо, які розпізнати прояви патології ще на початку розвитку та які методи лікування найчастіше застосовуються.
Флегмона - це патологічний процес, який характеризується гнійним запаленням гострого характеру в жировій клітковині. При цьому для флегмони характерна відсутність чітких меж, що як наслідок призводить до стрімкого розповсюдження запалення на м'які тканини.
Флегмона може локалізуватися на будь-якій ділянці тіла, від обличчя, шиї, кінцівок до поверхні внутрішніх органів. Зазначимо, що до патологічного процесу на початковому етапі не приєднуються верхні шари шкіри.
Класифікація флегмони
В залежності від перебігу самого патологічного процесу, розрізняють флегмону хронічного та гострого характеру. При гострому протіканні захворювання, клінічна картина розвивається стрімко та характеризується вираженими проявами. При хронічній формі навпаки, сам інфільтрат є щільним, а шкірний покрив над ним стає синюшним. Можлива навіть відсутність інших симптомів.
Що стосується шляху потрапляння інфекції, то існує два варіанти: первинна форма - патогенний мікроорганізм потрапляє напряму через пошкоджений шкірний покрив, а вторинна форма - інфекція переноситься кров'ю та лімфою з іншого джерела запалення.
Патологічний процес протікає в чотири стадії:
- Серозна: початковий етап захворювання. Формується інфільтрат (припухлість) заповнений ексудатом.
- Гнійна: розвивається гнійний процес, під шкірою з'являється гнійний секрет. Шкірний покрив стає гіперемованим, можливе підвищення температури.
- Гнильна: з'являється неприємний запах, тканини руйнуються набуваючи зеленуватого кольору. Розвивається інтоксикація організму.
- Некротична: запалені тканини починають відмирати, сформовані некротичні зони мають чіткі межі.
При відсутності лікування патологічний процес розповсюджується, з'являються нові джерела запалення, що може призвести до сепсису, менінгіту, лімфаденіту.
Причини
Флегмона виникає внаслідок проникнення в м'які тканини патогенного мікроорганізму (інфекції), найчастіше це стрептококи та стафілококи.
Шляхами потрапляння можуть стати:
- запальні процеси в внутрішніх органах;
- порушення цілісності шкіри внаслідок оперативного втручання, при укусах, порізах, подряпинах;
- інфекція розповсюджується з кров'ю та лімфою по організму.
Ускладнити перебіг захворювання може слабкий імунітет, наявність в анамнезі хронічних захворювань, регулярні інтоксикації.
Симптоми
Зазначимо, що для кожної ділянки локалізації флегмони характерна своя клінічна картина, однак до загальних симптомів можна віднести появу наступних проявів:
- поява на певній ділянці тіла почервоніння шкіри, її набряк та відчуття розпирання;
- можлива поява нориць з яких виділяється гній;
- виникає слабкість, підвищення температури тіла;
- задишка та прискорений пульс;
- збільшення лімфатичних вузлів, які найближче знаходяться від зони ураження.
При локалізації флегмони в внутрішніх органах дуже часто симптоми є відсутніми, однак відбувається порушення їх функції та розвиваються симптоми інтоксикації організму.
Діагноз та лікування
Зазвичай діагноз - флегмона встановлюється шляхом проведення зовнішнього огляду, з врахуванням супутніх скарг та часу появи інфільтрату.
Флегмона внутрішніх органів діагностується на основі проведення КТ та УЗД.
Також обов'язково проводяться лабораторні методи обстеження: дослідження крові на виявлення збудника та вмісту флегмони, для встановлення його виду.
Основним методом лікування є проведення оперативного втручання з наступною антибактеріальною терапією.
Флегмона розтинається, відбувається очищення тканин від гною та некротизованих тканин. Рана промивається та встановлюється дренаж. Наступним етапом буде проведення догляду за раневою ділянкою (перев'язки, оброблення антисептиком).
З метою зниження ризиків розвитку флегмони необхідно вчасно проводити лікування інфекційно-запальних процесів, та при виникненні пошкодження шкіри - одразу ж проводити обробку антисептиком.
Забороняється самостійно займатися лікуванням виниклого інфільтрату, оскільки це може призвести до критичних для організму наслідків. Зверніться одразу до лікаря.