Застосування нутритивної підтримки у пацієнтів з COVID-19
Нутритивна підтримка допомагає організму боротися з інфекціями або травмами. Сьогодні для всіх медичних працівників основним завданням є боротьба за життя пацієнтів з коронавірусом. І тому нутритивна підтримка являється однією з основних задач, для поліпшення ефективності лікування хворих на COVID-19.
Нутритивна підтримка(клінічне харчування) – це процес адекватного харчування, який відрізняється від стандартного прийому їжі, передбачаючи її надходження методом ентерального та парентерального харчування. Також можлива їх комбінація.
Парентеральне харчування забезпечується шляхом внутрішньовенного вливання, а зондовий метод (ентеральне харчування) характеризується введенням поживних речовин в шлунок або дванадцятипалу кишку. Тип харчування буде залежати від захворювання та стану пацієнта.
Завдання нутритивної підтримки – це підтримка з подальшим поліпшенням нутритивного статусу: об'єднання даних по загальному стану організму, які характеризуються кількісним співвідношенням м'язової та жирової маси тіла пацієнта.
Підтримка нутритивного статусу досягається шляхом запобігання розвитку недостатнього харчування та його лікування, а також недопущення дефіциту необхідних мікроелементів крові та тканинах.
Харчування, яке вводитися ентеральним шляхом передбачає живильні суміші. Вони можуть бути полімірними (розчини або суспензії, які за своїм складом ідентичні базовим високоякісним харчовим продуктам) та мономірними (білки та вуглеводи в гідролізованному вигляді).
В середньому тривалість перебування пацієнтів з COVID-19 на ШВЛ – близько двох тижнів, це значно збільшує ризики розвитку гіпотрофії.
Варто відзначити те, що нутритивний статус повинен бути оцінений до початку терапії!
Оптимальним варіантом починати харчування через зонд є пік захворювання (приблизно в перші п'ять днів). Це обумовлено метою – знизити перезавантаження хворих рідиною. У зв'язку з цим, обсяг парентерального та ентерального введення потрібно суворо контролювати, та в деяких випадках зменшувати.
Протипоказаннями до харчування через зонд можуть бути наступні стани:
Обсяг та вид харчування безпосередньо будуть залежати від стану пацієнта. Важливо виключити процес перенасичення (перевищення калорійності), оскільки це може призвести до ряду ускладнень.
Ентеральне харчування необхідно почати якомога раніше, бажано в першу добу з моменту госпіталізації у відділення реанімації та інтенсивної терапії після нормалізації рівня гемодинаміки та виключення стану гіпоксії та гіперкапнії.
Харчування внутрішньовенним шляхом буде тривати як додаток до ентерального харчування або його повного заміщення, до тих пір, поки потреби організму не будуть задовольнятися виключно ентеральним методом харчування.
Автор: Наталія Холявицька
Нутритивна підтримка(клінічне харчування) – це процес адекватного харчування, який відрізняється від стандартного прийому їжі, передбачаючи її надходження методом ентерального та парентерального харчування. Також можлива їх комбінація.
Парентеральне харчування забезпечується шляхом внутрішньовенного вливання, а зондовий метод (ентеральне харчування) характеризується введенням поживних речовин в шлунок або дванадцятипалу кишку. Тип харчування буде залежати від захворювання та стану пацієнта.
Завдання нутритивної підтримки – це підтримка з подальшим поліпшенням нутритивного статусу: об'єднання даних по загальному стану організму, які характеризуються кількісним співвідношенням м'язової та жирової маси тіла пацієнта.
Підтримка нутритивного статусу досягається шляхом запобігання розвитку недостатнього харчування та його лікування, а також недопущення дефіциту необхідних мікроелементів крові та тканинах.
Застосування
- перенесені оперативні втручання на шлунково-кишковому тракті;
- важкі черепно-мозкові травми, при яких пацієнт без свідомості;
- наявність пошкоджень (травм) обличчя;
- певні психічні захворювання;
- анорексія;
- перитоніт.
Харчування, яке вводитися ентеральним шляхом передбачає живильні суміші. Вони можуть бути полімірними (розчини або суспензії, які за своїм складом ідентичні базовим високоякісним харчовим продуктам) та мономірними (білки та вуглеводи в гідролізованному вигляді).
Переваги клінічного харчування
- застосування нутритивної підтримки на ранніх стадіях захворювань у півтора раза знижує летальний результат;
- пацієнти, які одержували клінічне харчування набагато швидше виходять з критичного стану;
- є обов'язковою складовою комплексної інтенсивної терапії та одним з компонентів успішного одужання пацієнтів;
- при проведенні хірургічних втручань, потреба в препаратах крові, при клінічному харчуванні знижується до 30%.
Нутритивная підтримка та COVID-19
Медичні спільноти стверджують про важливість нутритивної терапії та підтримки нутритивного статусу, як для короткострокових, так і для тривалих результатів у пацієнтів з тяжким інфекційним процесом, таких як COVID-19. Оскільки клінічні важкі випадки характеризуються порушенням харчування.В середньому тривалість перебування пацієнтів з COVID-19 на ШВЛ – близько двох тижнів, це значно збільшує ризики розвитку гіпотрофії.
Варто відзначити те, що нутритивний статус повинен бути оцінений до початку терапії!
Оптимальним варіантом починати харчування через зонд є пік захворювання (приблизно в перші п'ять днів). Це обумовлено метою – знизити перезавантаження хворих рідиною. У зв'язку з цим, обсяг парентерального та ентерального введення потрібно суворо контролювати, та в деяких випадках зменшувати.
Протипоказаннями до харчування через зонд можуть бути наступні стани:
- нестабільна гемодинаміка;
- наявність зміщення органів черевної порожнини;
- поява крові в кишківнику або в шлунку;
- гіперкапнія, ацидоз та гіпоксемія, які не піддаються стабілізації.
Обсяг та вид харчування безпосередньо будуть залежати від стану пацієнта. Важливо виключити процес перенасичення (перевищення калорійності), оскільки це може призвести до ряду ускладнень.
Ентеральне харчування необхідно почати якомога раніше, бажано в першу добу з моменту госпіталізації у відділення реанімації та інтенсивної терапії після нормалізації рівня гемодинаміки та виключення стану гіпоксії та гіперкапнії.
Харчування внутрішньовенним шляхом буде тривати як додаток до ентерального харчування або його повного заміщення, до тих пір, поки потреби організму не будуть задовольнятися виключно ентеральним методом харчування.
Автор: Наталія Холявицька