Пролежні: причини та методи профілактики

У зв'язку з низкою обставин у лежачих хворих починає змінюватися стан шкірного покриву. Зменшується вироблення колагену та жирів, що надалі робить шкіру сухою та чутливою. При відсутності необхідного догляду шкіра починає легко травмуватися з приєднанням інфекційного процесу – утворюються пролежні. Розберемо, як не допустити їх розвиток, дотримуючись методів профілактики.

Пролежні– це патологічний процес, який характеризується розвитком некрозу м'яких тканин, внаслідок порушення кровообігу через тривалий тиск на тканини. Найбільш піддаються пролежням лопатки, лікті, п'ятки, крижовий відділ хребта. При відсутності необхідних заходів розвивається ряд ускладнень у вигляді сепсису, утворення свищів та онкологічних процесів.

Стадії пролежнів та їх прояв

I стадія: збережена цілісність шкіри. Характеризується появою стійкої гіперемії (почервоніння), яка не блідне при натисканні.

II стадія: з'являється поверхневе порушення шкірного покриву – епідермісу та дерми, яка розташована під ним. Шкіра постійно гіперемована. На ділянці ушкодження утворюються пухирі.

III стадія: характеризується глибокою раною, тобто шкіра уражається на всю її товщину. Патологічний процес поширюється на сусідні ділянки, а сама виразка нагадує кратер, дно якого вкрите «мертвою» тканиною.

IV стадія: відбувається масивне пошкодження тканин. Ушкоджуються м'язи та сухожилля, аж до кістки.

Також до додаткових непрямих ознак пролежнів можна віднести: підвищення/зниження температури над пошкодженою ділянкою, шкіра стає твердою або навпаки занадто податливою.

Основним методом лікування при пролежнях третьої та четвертої стадії – хірургічний.

Причини

Основною причиною розвитку пролежнів є лежаче положення людини або тривале перебування в інвалідному візку. Відбувається тиск на шкіру верхніх тканин, що викликає порушення притоку крові до тканин.

Також варто відзначити, що утворення пролежнів буде залежати від догляду та фізіологічних особливостей людини. Значно збільшується ризик розвитку пролежнів при наступних станах:

• ожиріння (відбувається вищий тиск на тканини);
• надмірна худорлявість (відсутній жировий прошарок, знижується м'язова маса пацієнта);
• тертя шкіри об простирадла або інші предмети;
• погане харчування пацієнта, а саме низький рівень надходження білка, в результаті чого знижується м'язова маса;
• при неналежному догляді відбувається постійний контакт шкіри з сечею та каловими масами;
• супутні захворювання, які пов'язані з порушенням кровообігу (анемія).

Діагностика

Оскільки діагностувати пролежні зазвичай не складає труднощів, додаткові дослідження призначаються при потребі: лабораторні аналізи крові, бак посів з рани з метою визначити інфекції та взяття біопсії при підозрі на розвиток злоякісного процесу.

Лікування

Усунення процесу розвитку пролежнів складається з декількох етапів.
 
В першу чергу необхідно усунути тиск на тканини, ретельно укладаючи пацієнта, із застосуванням додаткових пристосувань та  протипролежневих покриттів.

Важливо забезпечити необхідний догляд за раною.  Лікування поверхні рани містить: промивання антисептичною рідиною, санацію (видалення некротичних тканин), яка буде залежати від обсягу пошкодження та призначення медикаментозної терапії (знеболювальні, антибіотики, вітамінотерапія).
 
У тому випадку якщо ранова поверхня досить об'ємна, мова буде йти про проведення оперативного втручання, мета якого закрити рану шкірним лоскутом.

Профілактика

1. Ретельний догляд за хворим: гігієнічні процедури, зміна білизни, зміна положення кожні дві години.
2. Харчування, багате білковими продуктами та дотримання питного режиму
3. Застосування спеціальних пристосувань.  Наприклад, протипролежневі покриття, валики.

Пам'ятайте, що при правильному догляді у 80% випадків, можливо, запобігти розвитку пролежнів.  Це тривалий та копіткий процес, який вимагає терпіння, як медперсоналу та членів сім'ї, так і самого пацієнта.

Автор: Наталія Холявицька