Синдром замороженого плеча: основні причини обмеження рухів

Синдром замороженого плеча або адгезивний капсуліт – це патологічний стан, що супроводжується ураженням плечового суглоба з наступним обмеженням діапазонів рухів. 

Механізм розвитку порушення полягає в потовщенні сполучної тканини плечового суглоба (капсула плечового суглоба) з наступною появою рубцювання. В результаті плечовий суглоб не може належно обертатися. 
 

Цей стан називається «замороженим» плечем, тому що чим сильніше відчувається біль, тим менша ймовірність того, що плече буде використано. Відсутність використання призводить до того, що плечова капсула потовщується і стає тугою, що ускладнює рух плеча, тобто воно «застигає» у своєму положенні.
 

При цьому додатково у людини виникатимуть скарги на набряк, скутість та больові відчуття.  За статистичними даним вищі ризики отримати захворювання мають особи вікової категорії від 40 до 60 років.

Клінічна картина синдрому замороженого плеча полягатиме на початку в появі больових відчуттів, що призводить до обмеження рухів. Цей процес називається стадія «замороження», та може тривати від 2 до 9 місяців.
 

Далі на «замороженій стадії», біль стає менш інтенсивним, але чим більше людина рухає плечем, тим більш жорстким стає суглоб. Згодом можна виявити, що як раніше рухати плечем неможливо, а повсякденні справи також стають недоступними у виконанні, навіть просте переодягання. Ця стадія триває від 4 до 12 місяців.
 

Стадія розморожування супроводжується покращенням здатності плеча рухатися (триває від 5 до 24 місяців).

У деяких людей біль посилюється вночі, іноді порушуючи сон.

Не завжди зрозуміло, чому у деяких людей розвивається заморожене плече. Не є виключенням, коли причину взагалі неможливо встановити. Це відоме як первинне або ідіопатичне заморожене плече.

Якщо є основна причина, це називається вторинним замороженим плечем. Відповідно спричинити це може:

До іншої групи ризику можна віднести осіб, які носять довгий період пов’язку на плечі, тривалий час перебували нерухомими, мають в анамнезі захворювання щитоподібної залози.

Фізикальний огляд  дасть можливість оцінити діапазон рухів. Додатково можуть знадобитися ряд діагностичних тестів, серед яких МРТ, рентгенографія, артрограма.
 

Тактика лікування синдрому є комбінованою, оскільки це дасть можливість прискорити одужання. Тому призначення лікаря включатимуть медикаментозну терапію (протизапальні препарати, ін’єкції стероїдів), фізіотерапію (вправи, акупунктура, мануальна терапія), оперативне втручання. 

Саме фізична терапія є найпоширенішим методом лікування синдрому замороженого плеча. ЇЇ мета розтягнути плечовий суглоб і відновити втрачений рух. Однак період відновлення може зайняти певний час. Вдома за рекомендаціями лікаря можна буде виконувати певні вправи.

Відсутність результату від консервативної терапії створює умови для проведення оперативного втручання. Його варіанти є індивідуальними, зазвичай полягають в усуненні сформованих спайок.
 

Загалом процес одужання без належного лікування займатиме до двох років. Відповідні лікарські призначення значно прискорять цей процес.