Заїкання у дітей та дорослих: що може спричинити порушення?
22 жовтня є Всесвітнім днем людей з вадами мовлення. З порушенням мовлення стикаються близько трьох мільйонів людей по всьому світу, не залежно від віку. Однією з важких форм порушення мовлення є заїкання. Розберемо, що спричиняє його появу та чому важливо вчасно звернутися до спеціаліста.
Заїкання (логоневроз) – це стан, який характеризується порушенням плавності та ритму мови, внаслідок судом мовного м’язового апарату (язика, губ, м’якого піднебіння, м’язового апарату гортані). Зазвичай заїкання виникає у дитячому віці, спостереження порушення у дорослих зазвичай пов’язується з відсутністю його лікування у дитинстві.
Вважається, що хлопчики частіше страждають на заїкання, на відміну від дівчаток. Це пов’язано з наявністю у жіночої статі більше нейронних зв’язків та більшою взаємодією між різними структурами мозку, тобто можливість робити декілька справ одночасно. Чоловіча стать навпаки виконує всі справи послідовно.
Причини розвитку заїкання до кінця не визначені, однак вчені все більше вважають що причиною є генетичний фактор та нейрофізіологія. Провокуючими чинниками може бути психічна травма, сильне розумове перенапруження, переляк та стрес. До патологій нервової системи, які можуть спровокувати заїкання зазвичай належать ті, які виникли під впливом інфекційних захворювань (наприклад, енцефаліт, менінгіт).
Підвищені шанси розвитку заїкання можуть мати наступна група дітей:
- діти, які мають підвищену судомну активність (хворіють спазмофілією);
- випадки заїкання у родини серед родичів;
- підвищена схильність до тривожності;
- конфлікти у сім’ї;
- наявність затримки мовного розвитку;
- діти, які вивчають з раннього дитинства по декілька мов;
- перезавантаженість інформацією, при надмірному знаходженні з гаджетами.
Симптоми
На початку заїкання не має значних проявів, тобто людина може не завжди усвідомлювати, що має не плавну мову. Однак при впливі негативних факторів, дефект мови зафіксовується стаючи серйозною проблемою, яка починає викликати у людини значний дискомфорт та страх при спілкуванні.
Прояви заїкання варіюються від впливу багатьох факторів. Симптоми можуть як повністю зникати, так і посилюватися у моменти сильного психічного напруження (при спілкуванні в великій групі людей).
Заїкання може проявлятися наступними ознаками:
- часті повторювання слів або окремих звуків;
- часті паузи у мові;
- збільшення часу для відтворення звуків або складів;
- непевність при відтворенні звуків або складів.
Види заїкання
В залежності від характеру порушення розрізняють тонічну форму заїкання (пауза при відтворенні звуків або складів), клонічну (повторювання одних й тих самих звуків, складів по декілька разів) та змішану форми.
В залежності від провокуючого фактору, що спричинив заїкання розрізняють:
- неврозоподібне заїкання: виникає при неврологічних захворюваннях. При наявності даної форми, діти починають пізніше розмовляти та відстають у розвитку;
- невротичне заїкання: розвивається на фоні стресових ситуацій, які можуть трапитися в одиничному випадку, або ж відбуватися на постійній основі. Розумового відставання не відбувається, дитина починає заїкатися тільки у випадку стресової для неї ситуації.
Лікування
Перед початком лікування захворювання важливо визначити пусковий механізм даного стану, тобто чи спричиняється заїкання певною патологією або це наслідок впливу соціальних та особистих чинників.
До основних методів лікування відносять:
- логопедичні методи, коли відбувається правильне формування артикуляції та дихальних рухів при відтворенні звуків;
- робота с психологом, який допомагає усунути психологічну проблему, що спричинила заїкання;
- медикаментозна терапія, з застосуванням заспокійливих препаратів;
- фізіотерапія та методи нетрадиційної медицини: голковколювання та гіпноз, водні процедури.
Пам’ятайте, що лікування заїкання у більшості випадків залежить від віку дитини. Чим раніше звернутися до логопеда з дитиною, тим швидше відбудеться усунення проблеми.