Гострий середній отит: основні симптоми запалення вуха

Нагадаємо анатомію, середнє вухо являє собою заповнений повітрям простір між барабанною перетинкою та внутрішнім вухом. У ньому розташовані ніжні кісточки, які передають звукові коливання від барабанної перетинки до внутрішнього вуха, що відповідно дає можливість чути.

Гострий середній отит  – це патологічний процес, що характеризується розвитком інфекції вуха. Назва «середній» отит встановлюється на основі запалення області за барабанною перетинкою, яка називається середнім вухом. Запалення середнього вуха зазвичай проходить без будь-яких ліків. Однак слід звернутися за медичною допомогою, якщо біль не зникає або виникла гарячка.
 

Відмітимо, що патологічний процес насамперед поширений серед дітей та зазвичай трапляється, коли рідина не може витікати з вуха. 
 

Окрім гострого середнього отиту розрізняють середній отит з випотом. І якщо гостра форма характеризується стрімким розвитком з наступним набряком, гіперемією, то при іншій формі отиту слиз і рідина продовжують накопичуватися в середньому вусі навіть після зникнення інфекції. Середній отит з випотом частіше виникає, якщо присутній біль у горлі, а також виникає інфекція верхніх дихальних шляхів або застуда.

У немовлят і дітей можуть спостерігатися один або декілька з наступних симптомів:

При розвитку запалення у дитини, додатково приєднується дратівливість, порушення сну, нудота та блювання.

Механізм розвитку захворювання полягає в набряку євстахієвої труби. Через що можлива затримка рідини в середньому вусі та існує ймовірність інфікування.

Оскільки у дитячому віці євстахієва труба коротша та горизонтальна, випадки захворювання і є частішими. 

Причин набряку євстахієвої труби декілька, від алергії, збільшення аденоїдів до впливу холоду, тютюнового диму.

Відповідно до цього підвищені ризики розвитку середнього отиту мають діти віком (від 6 місяців до 3 років), ті, хто піддається впливу сигаретного диму та холоду, проживають на забрудненій місцевості, а також ті, хто переніс застуду, грип або вушну інфекцію.

Генетика також відіграє певну роль у розвитку патології у дитини.

Підтвердження діагнозу відбуватиметься на основі ряду діагностичних тестів, серед яких отоскопія, щоб перевірити наявність почервоніння, набряку, гною та рідини, тимпанометрія (вимірювання тиску повітря у вусі), перевірка слуху.
 

Тактика лікування обиратиметься в залежності від перебігу захворювання. Тобто не є виключенням, коли порушення проходить самостійно, виключно під наглядом лікаря. За необхідності лікар може призначити вушні краплі знеболювальної основи. Антибактеріальна терапія буде доцільною у випадку відсутності результату при домашньому лікуванні упродовж декількох днів. Однак антибіотики не вилікують інфекцію, якщо вона спричинена вірусом.

Якщо і даний метод терапії є безрезультатним і випадки отиту є частими, лікар може порекомендувати оперативне втручання. Варіанти хірургічного втручання для гострого середнього отиту включають видалення аденоїдів, у випадку якщо вони збільшені та інфіковані або ж введення крихітної трубочки у вухо з метою витікання повітря та зібраної рідини із середнього вуха.
 

При відсутності належного лікування та ігноруванні проблеми може виникнути ряд ускладнень, серед яких поширення інфекції на кістку вуха, втрата слуху на постійній основі, розрив барабанних перетинок. Тому вчасне звернення до лікаря є просто необхідним!
 

Запобігти запаленню середнього вуха можливо слідкуючи за особистою гігієною, миючи руки, а також уникаючи впливу забрудненого повітря та сигаретного диму.