Синдром Аліси в країні чудес: симптоми неврологічного порушення

Синдром Аліси в країні чудес (САКЧ) - це патологічний стан, що характеризується неврологічним розладом у вигляді зміни зорового сприйняття, сприймання тіла та переживанні часу.

Даний синдром належить до рідкісного неврологічного захворювання, яке пов’язане з мігренню, епілепсією та інфекціями.

Існують твердження, що на створення однойменної книги «Пригод Аліси в країні чудес» Льюїса Керролла вплинули саме його власні симптоми мігрені.

Особливість синдрому полягає в тому, що у пацієнтів виникають епізоди, коли об’єкти та навіть частини їхніх власних тіл можуть здаватися набагато меншими або набагато більшими, ніж вони є насправді. 

За статистичними даними більшість випадків припадає саме на дітей. Випадки захворювання у дорослих дуже часто ними ж приховуються через страх підтвердження галюцинацій або інших психічних розладів.

Основною ознакою синдрому є поява епізоду, коли речі здаються набагато більшими або набагато меншими, ніж вони є насправді (мікроскопія або макроскопія). При цьому у деяких випадках змінюватися у розмірах можуть і власні частини тіла.

Насамперед відмітимо, що прояви синдрому не є результатом порушення зору чи галюцинацій. Вони викликані змінами в тому, як мозок сприймає середовище, в якому перебуває пацієнт, і те, як виглядає його тіло.

При цьому можливий вплив порушення на органи чуття, включаючи зір, дотик й слух. Наприклад, кожен звук, навіть тихий, здається гучним й нав'язливим. Також спостерігається втрата відчуття часу. Може здатися, що час плине швидше або повільніше, ніж вважає хворий.

Змінене відчуття реальності може вплинути на те, як рухається чи ходить пацієнт. Відповідно він може відчувати порушення координації або труднощі з пересуванням.

Тривалість нападів займає до декількох хвилин, рідше до пів години.

Паралельно виниклий стан супроводжується тривожністю та страхом.

Механізм розвитку полягає в незвичайній електричній активності у мозку, що спричиняє аномальний кровотік до частин органу, які обробляють навколишнє середовище та відчувають зорове сприйняття. Ця незвичайна електрична активність може бути наслідком кількох причин, від інфекцій, травм голови до мігрені.

Достеменно причини синдрому Аліси в країні чудес не виявлено. Однак спеціалісти пов'язують виниклий стан з можливими анатомічними особливостями, мігренню та епілепсією. При певних дослідженнях було доказано, що САКЧ є аурою при мігрені, або ж є рідкісним її підтипом.

До інших захворювань, пов’язаних із синдромом Аліси в Країні чудес можна віднести певні видів інфекційних процесів (вірусні інфекції, грип, інфекційний мононуклеоз), приймання наркотичних препаратів.

При цьому зазвичай мігрень вважається основною причиною САКЧ у дорослих, а інфекція - у дітей.

Серед інших можливих причин є наступні стани:

Немає жодного тесту, який міг би допомогти діагностувати виникле порушення. Лікар може поставити діагноз, виключивши інші можливі причини або пояснення симптомів.

Не є виключенням коли САКЧ може бути недодіагностований. Це пояснюється тим, що епізоди, які часто тривають лише кілька секунд або хвилин, можуть не викликати занепокоєння у людей, які їх переживають. Особливо це стосується маленьких дітей. Відсутність діагнозу також може бути тому, що деякі люди не люблять говорити про свої симптоми, оскільки вони можуть боятися, що люди подумають, що у них галюцинації або психічне захворювання. 

Попри відсутність стандартизованих вказівок щодо діагностики синдрому, рекомендовано проведення ряду діагностичних тестів, від лабораторних досліджень крові до МРТ головного мозку та електроенцефалограми.

Лікування синдрому передбачає усунення основного захворювання. Встановлення причини нападів допоможе запобігти новому епізоду. Так якщо порушення зору спричиняє мігрень застосовуються ліки проти мігрені, у разі судом - протисудомні препарати.

При підозрах щодо впливу стресу на виниклий стан, медитація та релаксація можуть допомогти зменшити симптоми.

Хоча симптоми можуть дезорієнтувати, вони не становлять прямої загрози життю.

Епізоди синдрому можуть виникати кілька разів на день протягом кількох днів поспіль, а потім бути відсутніми декілька тижнів або місяців.

У більшості випадків з часом інтенсивність проявів буде зменшуватися з наступним повним зникненням, при досяганні раннього дорослого віку пацієнта.