Гліома: основні ознаки пухлини головного мозку
Особливістю даного виду пухлини є те, що вона утворюється з гліальних тканин, які підтримують та захищають нейрони в мозку. Точніше вони забезпечують нервові клітини киснем та поживними речовинами й видаляють мертві клітини з мозку.
При цьому три типи гліальних клітин можуть утворювати пухлини.
Так астроцитома є тип пухлини, яка формується із зіркоподібних гліальних клітин (астроцити). В залежності від перебігу її також класифікують на три ступені. Наприклад, астроцитоми I ступеня характеризуються повільним ростом з чітко окресленими межами.
При II ступені діагностують дифузні астроцитоми, які також мають повільний ріст, однак вже без чітких меж.
Відповідно астроцитоми III ступеня (анапластичні астроцитоми) мають агресивний та швидкий ріст з наступним проростанням у навколишні тканини.
Критичним станом вважаються астроцитоми IV ступеня або гліобластоми. Вони є найбільш агресивним видом гліоми.
Епендимоми виникають в епендимальних клітинах та є досить рідкісним явищем серед дорослих. Також виділяють олігодендрогліоми, що розвиваються з олігодендроцитів та мають низький ступінь злоякісності.
Відмітимо, що близько 70% гліом становлять ракове новоутворення головного мозку. В інших же випадках клітини не розмножуються й не поширюються.
Які симптоми вказуватимуть на розвиток пухлини?
В першу чергу варто відзначити, що клінічна картина залежатиме від ряду факторів, включаючи розмір пухлини та її вид, а також локалізації.
До найпоширеніших ознак можна віднести наступні стани:
- нудота та блювання;
- судоми;
- порушення пам'яті;
- загальна слабкість;
- втрата апетиту;
- труднощі з координацією та ходьбою;
- коливання настрою, дратівливість;
- погіршення зору (втрата периферичного зору, двоїння в очах, розмитість зображення) та мовлення;
- нетримання сечі.
Які фактори впливають на розвиток гліоми?
Більшість пухлин головного мозку мають невідомі причини, що робить майже неможливим встановлення зв'язку аби завадити захворюванню.
При цьому до ймовірних факторів ризику відносять спадковість, вплив навколишнього середовища (радіація). Також ризики появи онкології підвищуються з віком. Наприклад, гліоми найчастіше зустрічаються у дорослих у віці від 45 до 65 років. Однак пухлина головного мозку може виникнути у будь-якому віці. Так певні типи гліом, такі як епендимоми та пілоцитарні астроцитоми, частіше зустрічаються у дітей та молодих людей.
Діагностика та тактика лікування
Аби встановити розвиток гліоми або будь-якого іншого новоутворення в головному мозку, лікар насамперед встановлює анамнез та проводить неврологічне обстеження.
Додатково пацієнт потребуватиме ряд діагностичних тестів, від біопсії до КТ та МРТ, ПЕТ сканування.
В основі лікування гліоми покладено проведення оперативного втручання з наступним видаленням пухлини. Так лікарі намагаються видалити якомога більшу частину пухлини й запобігти рецидиву захворюванню. При цьому навіть видалення її частини може допомогти зменшити виниклі ознаки та симптоми.
В загальному до етапів лікування гліоми входить активне спостереження, з метою встановлення відсутності погіршення стану (тактика обирається при пухлинах, які повільно ростуть), хірургія з видаленням всієї пухлини або її невеликої частини. Також складовою терапії при пухлині є проведення радіотерапії, хімієтерапії або таргетної терапії.
Медикаментозно можливе призначення стероїдів та протиепілептичних препаратів з метою зменшення набряку та тиску на уражені ділянки, а також контролю судом.
Варто враховувати, що гліома може вплинути на роботу мозку та бути небезпечною для життя залежно від її розташування та швидкості росту. Тому в першу чергу потрібно звернутися до свого лікаря, щоб визначити перспективи для конкретного випадку.