Нервова анорексія: коли контроль над вагою стає небезпечним?

Нервова анорексія — це патологічний стан у вигляді психічного розладу, що характеризується нав’язливим прагненням до зниження ваги, страхом перед набором ваги та викривленим сприйняттям власного тіла. 

Людина з анорексією може виглядати надзвичайно худою, але у своєму сприйнятті вона часто бачить себе повною. Хвороба найчастіше розвивається у підлітковому та ранньому дорослому віці, але може виникати й у дорослих.

Причини нервової анорексії зазвичай комплексні та включають біологічні, психологічні та соціальні чинники. 

Генетична схильність може підвищувати ризик розвитку розладу, а гормональні зміни під час підліткового віку часто провокують його початок. 

Психологічні фактори, такі як низька самооцінка, перфекціонізм або тривожні розлади, значно впливають на формування патологічної поведінки. 

Соціальні чинники, включаючи тиск медіа та суспільства щодо ідеалу тіла, також можуть стимулювати розвиток анорексії.

Основними проявами є різке обмеження споживання їжі та надмірна фізична активність, що призводить до значної втрати ваги. Людина постійно переживає через зовнішній вигляд, часто зважується кілька разів на день та уникає ситуацій, пов’язаних із їжею. 
 

Внаслідок дефіциту поживних речовин виникають фізичні симптоми: слабкість, запаморочення, порушення менструального циклу у жінок, ламкість волосся та нігтів, сухість шкіри, а також проблеми з серцево-судинною та травною системами. 

Тривале недоїдання може призвести до серйозних ускладнень, включаючи анемію, остеопороз, порушення роботи серця та навіть летальний наслідок.

Діагностика нервової анорексії включає комплексну оцінку фізичного та психічного стану пацієнта. Лікар спершу проводить огляд, збирає анамнез та аналізує зміни ваги, харчової поведінки та фізичних симптомів. Додатково можуть призначатися лабораторні аналізи для оцінки рівня електролітів, функції щитоподібної залози, стану печінки та нирок. Важливою частиною діагностики є психологічне обстеження, яке допомагає виявити приховані проблеми, тривожні та депресивні стани, що часто супроводжують анорексію.

Лікування нервової анорексії потребує комплексного підходу. Воно включає відновлення нормальної ваги та харчової поведінки, лікування фізичних ускладнень та психотерапевтичну підтримку. Однією з ключових стратегій є когнітивно-поведінкова терапія, яка допомагає пацієнту змінити хибні переконання про їжу та зовнішній вигляд, а також навчитися конструктивно реагувати на стрес. Іноді застосовуються медикаментозні засоби для лікування супутніх тривожних або депресивних розладів. У тяжких випадках може знадобитися стаціонарне лікування для безпечного відновлення маси тіла та контролю фізіологічного стану пацієнта.

Профілактика нервової анорексії передбачає формування здорового ставлення до їжі та тіла з дитинства. Важливо виховувати критичне ставлення до медіа, підтримувати здорову самооцінку та емоційну стабільність. Своєчасна психологічна підтримка та звернення до фахівців при перших ознаках розладу значно підвищують шанси на повне одужання. Підтримка сім’ї та близьких також відіграє важливу роль у процесі лікування, адже пацієнти потребують розуміння та терпіння.