Дизартрія: основні причини порушення мовлення

Порушення мовлення насамперед у дітей, являє собою розлад мовної функції. Воно викликає перепону для повноцінної розмови та соціальної взаємодії. Наразі розберемо детальніше один із видів розладу мовлення під назвою - дизартрія.

Механізм розвитку дизартрії полягає в пошкодженні центрів мозку, що відповідають за мовлення або при порушенні провідних шляхів, що передають імпульсів.
 

Особливістю дизартрії є те, що порушується промовляння всіх звуків.

Тобто можна зробити висновок, що причиною неврологічного порушення є патологічні стани, що розвинулись під час внутрішньоутробного розвитку, пологів або в перші роки життя малюка.
 

У дорослих дизартрія може виникнути на тлі уражень зі сторони нервової системи. Наприклад, новоутворення в мозку, хвороба Паркінсона, інсульт, атеросклероз.

Для дизартрії характерним є швидке мовлення, коли малюк спішить вимовляти слова при цьому “ковтаючи” закінчення та розмовляючи нечітко.

Додатково до проявів можна віднести гіперактивність, емоційність.
 

Можливий перебіг й стертої форми порушення, що супроводжується порушеною дикцією та незрозумілим мовленням.
 

Відмітимо, що прояви захворювання варіюватимуться в залежності від стадії розвитку: від змін, що може помітити виключно фахівець, зрозумілого мовлення з незначними дефектами до повністю незрозумілого мовлення, спочатку як для сторонніх, а згодом і для близьких.
 

Також на особливості перебігу впливає й сама локалізація патологічного процесу (головний мозок, мозочок, бульбарні моторні центри). Наприклад, бульбарна дизартрія супроводжується надмірним слиновиділенням, порушеним смоктанням, труднощами при ковтанні. А мозочкова форма характеризується уривчастою мовою, слабкою ходьбою, тремором кінцівок.

Насамперед діагностувати порушення мовлення можливо при щоденному спостереженню за дитиною/дорослим. Тому так важливо зі сторони близьких вчасно зреагувати та звернутися до спеціаліста - лікаря логопеда та невролога. Лікар же встановлює діагноз шляхом проведення ряду спеціальних тестів, в тому числі й рухових. Досліджується дихання, стан м'язового апарату гортані та ротової порожнини, проводиться електроенцефалографія, МРТ мозку, електроміографія.
 

Лікування матиме найкращий результат при ранньому його проведенні. Важливо першочергово усунути фактор, що вплинув на розвиток дизартрії (якщо порушення не є вродженим).

Терапія полягатиме в призначенні медикаментозних препаратів, логопедичної терапії та фізіопроцедур (масаж, ЛФК, магнітотерапія).
 

Дизартрія піддається лікуванню при наполегливій праці як самого пацієнта, так і допомоги зі сторони близьких. Головне дотримуватися всіх рекомендацій лікаря.