Спастичність м'язів: основні причини та методи лікування

Спастичність - це порушення, що являє собою виникнення неконтрольованого руху або спазму м'язів з наступним больовим синдромом та м'язовою слабкістю. Тобто тіло або окрема кінцівка виконує супротив перед виконанням пасивних рухів.

Ураження в залежності від своєї поширеності поділяється на спастичну тетраплегію з залученням всіх кінцівок; зосередженість порушення у нижніх кінцівках або навпаки верхніх; ураження однієї половини тіла тощо.

В основі спастичності м'язів покладено порушення зв'язку між головним та спинним мозком.

Пусковим механізмом виниклого стану можуть стани наступні патологічні процеси:

Для проявів захворювання характерний поступовий розвиток упродовж декількох тижнів з моменту травмуючої події. Ураження як зазначалося вище може виникати як в одному м'язі, так і декількох їх групах.
 

У більшості випадків спастичність м'язів супроводжується больовим синдромом та призводить до деформації м'язів та суглобів.

Також хворі скаржаться на появу запорів та інфекційні процеси в сечовивідних шляхах.

Діагностування спастичності базується на декількох етапах, від оцінення ходьби та діапазону рухів в різних положеннях, дотримання рівноваги до клінічного спостереження з встановленням наявності спазмів й атрофії м'язів. Інструментально - це проведення електроміографії.
 

Відзначається, що чим раніше розпочати необхідну терапію, тим більші шанси на відновлення. Так на початку можливе призначення медикаментозної терапії (міорелаксанти), введення ін'єкційно ботулінічного токсину типу А. Щодо міорелаксантів то, даний тип лікування є виключно індивідуальним оскільки препарати мають вплив не тільки на спастичні м'язи, а й знижають м'язовий тонус всієї скелетної мускулатури. Що особливо небезпечно в педіатричній практиці та розвитком надмірної сонливості, м'язової слабкості. Також це може бути імплантація в спинний мозок баклофенової помпи, що продукує спеціальний препарат для пригнічення надмірно активних нейронів спинного мозку. Застосовується при тяжких тетраплегіях та диплегіях з можливим довічним введенням.
 

Вагому роль у лікуванні хворого відіграє й період реабілітації. Так лікарем фізіотерапевтом в індивідуальному порядку підбирається ряд вправ та об'єм навантажень, що дасть можливість знизити тонус м'язів та підтримати еластичність м'язів й функціонування суглобів (масаж, ЛФК, застосування ортезів).

В певних випадках можливе проведення оперативного втручання, методика якого залежатиме від складності спастичності.  Наприклад, це може бути як неповне перетинання задніх сенсорних корінців спинного мозку, так і часткове перетинання волокон периферичного нерва.
 

Важливо розуміти, що спастичність має суттєвий вплив на якість життя людини. Відповідно відсутність своєчасного надання допомоги викликає порушення мовлення та здатності ходити, що надалі небезпечно атрофією м'язів та суглобів з підвищенням ризиків травм.