Перевозка больных

Седанов

Парез гортані: основні причини розвитку ускладнення

Парез гортані: основні причини розвитку ускладненняПарез гортані являється ускладненням багатьох патологічних станів, насамперед пов'язаних зі щитоподібною залозою та її оперативного лікування. Тому розберемо детальніше особливості розвитку парезу та його наслідки.

Парез гортані - це патологічний стан, що характеризується зменшенням активності м'язів гортані, викликаючи надалі порушення голосоутворення та функції дихання.
 
В основі проблеми покладено зміна голосу або навіть його повна втрата. Так відбувається ураження зворотного гортанного нерва, що відповідає за активність м'язів гортані  та голосових зв'язок. Як наслідок людина втрачає здатність говорити або голос зазнає змін. 
 
Патологія може розвиватися незалежно від віку та статі.

Які фактори впливають на розвиток парезу гортані?

За статистичними даними більшість випадків парезу пов'язуються з травмами гортані та проведенням оперативного втручання на щитоподібній залозі з розвитком ускладнень при цьому, а саме пошкодження зворотного гортанного нерва та його гілок.

Також до додаткових факторів можна віднести наступні стани:
  • розвиток запального процесу в гортані (наприклад, ларингіт);
  • інфекційний процес в організмі (наприклад, сифіліс, туберкульоз, грип);
  • міастенія;
  • черепно-мозкова травма;
  • судинні порушення у вигляді інсульту;
  • професійна діяльність пов'язана з надмірним голосовим навантаженням (співаки) або вдихання холодного, забрудненого повітря; 
  • новоутворення мозку.
Також можливий розвиток і функціонального парезу гортані, що виникає внаслідок сильного стресу, істерії.
 
При цьому ураження може бути як одностороннім, так і двостороннім (найчастіше при функціональному та кірковому парезах).

Основні прояви парезу гортані

  1. Зміна голосу у вигляді зниження його гучності, осиплість, зміна тембру або повна його втрата (афонія).
  2. Порушення дихання внаслідок стенозу голосової щілини, що є небезпечним для життя  через високі ризики асфіксії.

Тактика 

Проведення діагностичних заходів потребує консультацій ряду спеціалістів, від невролога, оториноларинголога до психіатра. Проводиться детальний збір анамнезу зі встановленням причини, що спричинила парез. Обстеження включають проведення ларингоскопії, рентгенографії, електроміографії та -нейрографії, дослідження голосової функції. Додатково при підозрі на парез периферичного характеру проводиться УЗД, МРТ мозку, грудної клітки, ШКТ.
 
Тактика лікування залежатиме від стадії розвитку парезу, наявності ускладнень та основної причини порушення.
У більшості випадків розв'язання проблеми полягає у проведенні оперативного втручання.
 
Консервативне лікування включає проведення спеціальних вправ та дотримання медикаментозної терапії (нейропротектори, вітамінотерапія, антибактеріальні або противірусні препарати). Відповідно воно буде доцільним у разі неповного розриву нерву та дасть змогу відновити втрачену функцію вже за пів року.
 
Якщо ж відбувається невідкладний стан у вигляді порушення дихання, хворому встановлюється трахеостома, тобто хірургічним методом в передній ділянці горла встановлюється трубка, що дає можливість хворому дихати. Однак при цьому приєднуються ризики розвитку інфекційного процесу.
Також оперативне втручання проводиться у тому випадку, коли парез гортані перейшов у параліч, тобто відбувся повний перетин нерву. Відповідно оперативне втручання буде полягати у його відновленні з наступним з'єднанням кінців “розірваного” нерва “мікрохірургічно або заміною.
 
Запобігання розвитку парезу полягатиме в контролі голосового навантаження, уникання переохолодження, вчасному лікуванні запальних та інфекційних процесів верхніх дихальних шляхів.

Медична платформа

Медичні меблі в ITMED


Алкофарм