Інфекційний ендокардит: основні причини запалення оболонки серця

Ендокардит являє собою розвиток запального процесу у внутрішній оболонці серця, що може бути викликаний аутоімунними або інфекційним агентом. Наразі розберемо саме розвиток інфекційного ендокардиту. А саме основні прояви захворювання та методи лікування.

Інфекційний ендокардит (ІЕ) - це патологічний стан, який характеризується розвитком інфекційного процесу в ендокардіальній тканині з наступним ураженням ендокарду, клапанів та підклапанних структур. 
 

Механізм розвитку патології полягає в локалізації збудників у клапанах серця, з потраплянням туди з током крові. Відмітимо, що пусковим механізмом інфекційного міокардиту є у більшості випадків транзиторні бактеремії. Особливо при наявності в анамнезі ураження клапанів серця.
 

Однак первинний інфекційний ендокардит є досить рідкісним явищем. Це пов'язано з тим, що здорові клапани серця, при потраплянні на них інфекції будуть мало сприйнятливі до збудників.
 

У разі розвитку вторинного інфекційного ендокардиту інфекційний агент потрапляє вже на уражені попередньо клапани. Наприклад, інфекція легко потрапляє при застою крові та звуженні клапанів.

 

Інфекційний міокардит в залежності від збудника може бути бактеріальним, грибковим, хламідійним та рикетсіозним. 

Ураження зазнає найчастіше аортальний та мітральний клапани.

Клінічна картина при інфекційному міокардиті є досить обширною та може протікати у гострій, підгострій та хронічній формах. Так внаслідок інфекційної природи захворювання виникатимуть симптоми у вигляді підвищення температури, лихоманки та надмірного потовиділення, болю в м'язах та суглобах, зниження маси тіла, збільшення лімфатичних вузлів.
 

До ознак ураження серця відносять появу застійної серцевої недостатності (задишка, біль в серці, тахікардія), серцевих шумів.
 

Також додатково спостерігають прояви у вигляді появи на шкірі та слизових оболонок петехій, плям або підшкірних вузликів на фалангах, ураження сечовивідної системи (наприклад, гломерулонефрит), симптомів порушення зі сторони нервової системи. 

Встановлення діагнозу відбувається на основі проведення збору анамнезу, аналізу клінічної картини, фізикального огляду (аускультація та перкусія) та ряду інструментальних й лабораторних методів дослідження. Так підтвердження інфекційного ендокардиту відбувається в результаті посіву крові (позитивний висновок) та ЕХО-КГ (наявність вегетацій).
 

Лікування інфекційного міокардиту є комплексним та залежатиме від стадії розвитку захворювання. Консервативна терапія включає призначення антибіотиків (протигрибкових - в залежності від типу збудника), дезінтоксикаційну терапію, симптоматичне лікування та імунокорекцію.
 

Оперативне втручання проводиться при наявності показань. Наприклад, наявність застійної серцевої недостатності, що не усувається при проведенні консервативного лікування; грибковий ІЕ; сепсис, абсцес перегородки тощо.
 

При відсутності вчасного лікування високі ризики розвитку тромбоемболії з ймовірним летальним випадком, перехід інфекції у затяжний перебіг або розвиток серцевої недостатності хронічного характеру. 

Запобігання інфекційного ендокардиту полягатиме насамперед у вчасному усуненні вогнищ інфекції. Незалежно від локалізації інфекції. Адже збудник з будь-якої ділянки тіла, може потрапити в серце разом з кровотоком та спричинити розвиток запалення.