Дермоїдна кіста: симптоми формування доброякісного новоутворення

Дермоїдна кіста - це патологічний процес, що характеризується розростанням тканин у вигляді закритого мішечка біля поверхні шкіри. Даний тип кісти утворюється під час внутрішньоутробного розвитку дитини, тобто він є вродженим.

Кіста має вигляд шишки, яка може містити рідину або інший матеріал (наприклад, кістка, волосся, зуби, шкіра).

 

Відмітимо, що кіста може локалізуватися на будь-якій ділянці тілі де містяться волосяні фолікули, тканини шкіри та залози, що продукують піт та шкірне сало.  Оскільки дермоїдні кісти мають схильність до росту на поверхні шкіри досить часто вони стають помітними одразу ж після народження. При глибшому розташуванні діагностика відбувається пізніше, наприклад при їх інфікуванні.
 

Дермоїдні кісти є частим явищем, однак не загрозливі для життя. При цьому вони потребують хірургічного видалення, оскільки даний тип патології самостійно не вирішується.

Дермоїдна кіста буде класифікуватися в залежності від своєї локалізації. Так, наприклад, періорбітальна дермоїдна кіста: утворюється зазвичай біля зовнішнього краю брів та тривалий час може бути необізнаною. Такий тип кісти становить загрозу для зору, особливо при інфікуванні.

Дермоїдна кіста яєчника, може вплинути на МЦ жінки та протягом багатьох років ніяк себе не проявляти.
 

Рідкіснішими є випадки дермоїдної кісти поверхні ока, носової порожнини.

У більшості випадків дермоїдні кісти мають малосимптомний або взагалі безсимптомний перебіг. Стрімкий розвиток клінічної картини можливий при інфікуванні кісти або її значному збільшенні у розмірах.
 

Знову ж таки перебіг захворювання залежатиме від локалізації патологічного процесу. Так, наприклад періорбітальна дермоїдна кіста супроводжуватиметься набряком шкіри та можливою гіперемією. У випадку розриву кісти інфекція поширюватиметься далі, що небезпечно запаленням ока.
 

Дермоїдна кіста яєчника супроводжуватиметься больовими відчуттями в області тазу, що посилюватимуться під час менструації.
 

При локалізації кісти в  хребті симптоми будуть виникати при її значному збільшенні та відповідному тиску на нервові закінчення. Як наслідок у хворого виникатимуть скарги на появу відчуття оніміння та поколювання в кінцівках, труднощі при ходьбі.

Достеменно невідомо, що провокує появу дермоїдних кіст ще в момент ембріонального росту плоду. 

Так механізм розвитку полягає недостатньому зростанню шарів шкіри, що відбувається на ранніх стадіях розвитку в матці (виношування плоду).

 

Для утворення дермоїдної кісти клітини шкіри, тканини та залози, які зазвичай знаходяться в шкірі, збираються в мішок. Ці залози продовжують виробляти рідину, часто викликаючи зростання кісти.

Діагностування дермоїдної кісти зазвичай можливе при проведенні фізикального огляду. Так лікар може пропальпувати новоутворення під шкірою та визначити його розмір й форму. 

Додаткові методи обстеження будуть доцільними у випадку локалізації кісти в чутливих ділянках (око, артерії) або ж при підозрах на її злоякісну форму (КТ, МРТ, УЗД).
 

Незалежно від локалізації, єдиним варіантом лікування дермоїдної кісти є хірургічне видалення. Підготовка до оперативного втручання буде враховувати ряд факторів, серед яких вік пацієнта, виниклі симптоми, розміри та тяжкість перебігу кісти, ризики або розвиток інфекції. Ознайомитися та придбати хірургічне обладнання для медичного закладу можливо в медичному маркеті ITMED.
 

Сама ж операція полягатиме в обережному видаленні кісти через розріз. Методика її проведення залежатиме він розташування новоутворення. Так  деякі операції на кістах проводяться як амбулаторні процедури. Більш серйозні випадки, як от операції на куприку, хребті або яєчнику потребують лікування в умовах стаціонару певний час.
 

При відсутності лікування дермоїдні кісти не становлять пряму загрозу життю, вони можуть викликати незначний набряк та почервоніння. Однією з головних проблем дермоїдної кісти є те, що вона може розірватися та ускладнитися інфекцію навколишніх тканин.

Також при досяганні великих розмірів дермоїдні кісти хребта, можуть вплинути на функціонування спинного мозку та нервів. Це ж стосується і кіст яєчників. Кіста великих розмірів  може призвести до перекручування яєчника. Тому зволікати зі зверненням до лікаря не варто.