Основні симптоми ураження жовчних проток у печінці

Сьогодні випадки первинного біліарного холангіту значно почастішали. При цьому переважно більшість хворих є жінки віком 40 років. Тому розберемо детальніше, що являє собою дане захворювання та які методи лікування будуть доцільними.

Первинний біліарний холангіт (ПБХ) - це патологічний процес прогресучого характеру, що характеризується запаленням й ураженням жовчних проток в печінці. Раніше дану патологію діагностували як біліарний цироз (2015 року).
 

Нагадаємо, що жовчні протоки являть собою канальці які забезпечують транспортування жовчі та травної рідини від печінки до тонкої кишки. У випадку їх пошкодження створюються умови для накопичення жовчі в печінці з наступним пошкодженням органу. Результатом патологічного процесу може стати цироз печінки.

Відмітимо, що первинний біліарний холангіт протікає у чотири етапи кожен з яких характеризується масштабом ураження печінки. Так якщо при 1 стадії виникає запальний процес й ураження жовчних проток середнього розміру, то при 2-й закорковуються дрібні протоки. 3 стадія означає початок утворення рубців. Відповідно при досяганні патологічного процесу 4 стадії виникає цироз.

Одразу відмітимо, що дана патологія має повільний перебіг настільки, що інколи упродовж декількох років у хворого можуть не виникати жодні скарги чи нетипові симптоми.

Згодом до перших проявів холангіту відносять появу загальної слабкості, свербежу шкіри, сухості слизових рота й очей. Чим довше прогресує захворювання, тим серйозніші стають симптоми.

Врешті-решт це може спричинити печінкову недостатність, яка є смертельною без трансплантації печінки.

В основі розвитку ПБХ покладено аутоімунний генез.Тобто імунна система приймає тканину печінки за чужорідного загарбника та атакує її.

Достеменно невідомо чому виникає ця реакція. Однак спеціалісти відзначають можливий вплив генетичного та екологічного факторів.
 

До додаткових факторів ризику включають вік пацієнта (від 30 до 60 років), куріння та завдання впливу певних хімічних речовин, інфекція.

Оскільки на ранніх стадіях захворювання себе ніяк не проявляє, його можна виявити при проведенні звичайного лабораторного дослідження крові, який лікар може призначити з іншої причини. Насамперед проводяться печінкові проби та ести на антитіла для виявлення ознак аутоімунного захворювання. Можна зробити аналізи крові, щоб перевірити наявність антимітохондріальних антитіл (AMA).

Додаткові діагностичні тести, які використовуються для діагностики цього стану, включають біопсію печінки, УЗД, МРТ, рентгенографію жовчних проток.
 

Попри відсутність специфічного лікування дії будуть направлені на покрашення симптомів та призупинення пошкодження печінки.

Перше лікування, яке лікарі зазвичай проводять, це імунодепресанти, урсодезоксихолева кислота або урсодіол (жовчна кислота). Останній препарат необхідно продовжувати приймати все життя.

Додатково проводиться терапія виниклих ускладнень, таких як свербіж шкіри, сухість.

Якщо ліки не покращують стан і функція печінки продовжує знижуватися, лікар може включити пацієнта до списку очікування на пересадку печінки.
 

Не варто забувати й про дотримання здорового способу життя, насамперед уникання куріння та алкоголю, які лише більше пошкоджують печінку.