Ректовагінальний ендометріоз: основні симптоми та методи лікування

Ендометріоз являє собою порушення при якому тканина, подібна до тієї, яка зазвичай вистилає матку (тканина ендометрію) росте та накопичується в інших частинах черевної порожнини та таза.

Оскільки він знаходиться за межами матки, де йому не місце, він може впливати на інші органи, провокуючи запалення та викликаючи рубці.

Саме залежно від поширення патологічного процесу виділяють поверхневий ендометріоз, коли ураження зазнають невеликі ділянки, а тканини не проростають дуже глибоко в органи малого таза.

Ректовагінальний ендометріоз належить до глибокого інфільтруючого ендометріозу. Це важкий рівень стану. Він може проникати глибоко в піхву, пряму кишку та тканину, яка лежить між піхвою та прямою кишкою (ректовагінальна перегородка).

Додатково ендометріоз поділяється на стадії залежно від кількості ендометрієподібної тканини, яка знаходиться поза маткою, і того, наскільки глибоко вона проникає. Так на початку існують тільки окремі ділянки ендометрієподібної тканини. На 2-й стадії тканина переважно знаходиться на поверхні органів без рубців, тоді як при 3-й залучається більше органів, з деякими ділянками рубців.

Важка форма ендометріозу супроводжується ураженням кількох органів з залученням великих ділянок ендометрієподібної тканини та рубців.

Окрім того, ректовагінальний ендометріоз часто є стадією.

 

1. Больові відчуття в тазу.

2. Болісні менструації.

3. Біль під час статевого акту. 

4. Больові відчуття під час спорожнення кишківника.
 

Зауважимо, що найбільш інтенсивними симптоми стають під час менструального циклу.

Достеменно невідомо, що саме є причиною ректовагінального ендометріозу та й взагалі інших його форм.
 

Спеціалісти відмічають про можливий взаємозв’язок з ретроградною менструацією, коли менструальний кровотік стає зворотним.

До інших можливих провокуючих факторів відносять:

• зміни зі сторони імунної системи;

• запальні процеси;

• перенесені оперативні втручання (наприклад, кесарів розтин, лапаротомія та інші операції на органах малого таза);

• спадковий фактор.

Встановлення діагнозу є досить складним та потребує ретельного аналізу даних анамнезу з додатковим проведенням фізикального огляду та ряду діагностичних тестів. Вони включатимуть УЗД, МРТ та КТ. 

Найкращим способом підтвердити діагноз є операція лапароскопія, під час якої береться зразок тканини для тестування подальшого.

Тактика лікування буде направлена на контролювання симптомів. Лікар підбере найбільш відповідне лікування. Зазвичай це передбачає поєднання хірургічного втручання та медикаментозного лікування.

Так операція полягатиме у якомога більшому видаленні зайвої тканини. Зазвичай обирається лапароскопічний метод втручання.

Медикаментозна терапія включатиме призначення гормональних препаратів та знеболювальних.

 Враховуючи, що жінки з цим типом ендометріозу можуть мати більше проблем із настанням вагітності, хірургічне втручання та екстракорпоральне запліднення можуть збільшити ймовірність зачаття.