Основні симптоми кістозного ураження нирки
Одиночні ниркові кісти займають перші місця серед ниркових розладів, яким часто не приділяють необхідної уваги.
Нагадаємо, що кіста нирки являє собою патологічний стан у вигляді формування новоутворення заповненого рідиною.
Відмітимо, що кількість кіст, а також їхній розмір може збільшуватися з віком! А їх виявлення при профілактичних оглядах за статистичними даними складає 40%.
Кісти нирки можуть бути вродженими та набутими, добро- та злоякісними, вогнищевими та мультифокальними. При цьому ураження можуть виникнути як на одній нирці, так і бути двобічними.
Кісти зазвичай нешкідливі. Оскільки вони часто не викликають симптомів, пацієнт може навіть не помітити їх, до моменту перевірки стану здоров'я з інших причин.
Основні симптоми
Клінічна картина кісти буде прогресувати при збільшенні розмірів новоутворення та його тиску на оточуючі тканини:
- Больовий синдром: біль локалізується у спині, верхній частині живота, збоку. Переважно тупий, однак коли кіста лопається, больові відчуття стають інтенсивними.
- Лихоманка.
- Здуття живота.
- Зміни зі сторони сечі, вона стає темною, можливі домішки крові.
- Часті позиви до сечовипускання.
Не варто виключати й можливі ознаки ускладнення, коли кіста може лопнути, інфікуватися, або ж блокувати вихід сечі з нирок.
Які фактори можуть вплинути на формування кісти нирки?
Достеменно, що саме спричиняє формування кіст не встановлено. При цьому спеціалісти відзначають можливі теорії стосовно цього, від закорковування канальців які збирають сечу до ослаблення їх певних ділянок. Також одна теорія припускає, що кісти нирки розвиваються, коли поверхневий шар органу слабшає й утворює мішок, який згодом наповнюється рідиною.
Більші ризики розвитку захворювання мають особи вікової категорії 40+, переважно чоловіки.
Також враховуючи спадковий фактор патології, новоутворення може виникнути внаслідок змін у генах, які передаються через сім’ї.
Діагностика та тактика лікування
Діагностувати кісту нирки можливо на основі проведення лабораторного дослідження крові та сечі й ряду візуалізаційних тестів. Серед них КТ, МРТ, що дають можливість виявити найменші кісти та УЗД.
У тому випадку якщо кіста не викликає дискомфортних симптомів та сягає невеликих розмірів можливо обмежитися тактикою спостереження.
Більші за розміром кісти та ті які турбують пацієнта потребують проведення операції. Можливе малоінвазивне втручання у вигляді склеротерапії, коли кіста дренується з наступним заповненням видаленого вмісту спеціальною хімічною речовиною. Це дасть можливість запобігти її повторному зростанню.
Відповідно великі новоутворення потребують більш радикальних методів. Так лапароскопічно лікар дренує кісту та видаляє її стінки.
Період відновлення буде залежати від об'єму операції та її типу.