Основні симптоми обструкції сечоводу
Обструкція сечоводу — це патологічний процес, що характеризується закорковуванням однієї або обох трубок, функція яких полягає в транспортуванні сечі від нирок до сечового міхура.
Обструкція перешкоджає нормальному надходженню сечі в сечовий міхур, звідки вона зрештою вивільняється при сечовипусканні. В результаті сеча повертається в сечовід та нирку, викликаючи їх набряк й розширення.
Відмітимо, що при відсутності вчасного лікування захворювання швидко переходить від легкої стадії до серйозного порушення, яке небезпечно нирковою недостатністю, сепсисом та летальним результатом.
Які симптоми характерні при захворюванні?
Клінічна картина залежатиме від локалізації патологічного процесу, швидкості розвитку симптомів та ступеню закорковування (часткова чи повна). Не є виключення коли у пацієнта скарги взагалі відсутні.
До загальних ознак захворювання належить:
- больові відчуття;
- зміна діурезу та утруднене сечовипускання;
- кров у сечі;
- розвиток інфекційного процесу в сечовивідних шляхах;
- підвищення артеріального тиску (гіпертонія).
Негайного звернення до лікаря потребують ситуації, коли біль є занадто сильним з неможливістю всидіти на місці, додатково виникає нудота та блювання, кров у сечі.
Основні причини
Різні типи обструкції сечоводу мають різні причини, окрім того, деякі з них присутні при народженні. Наприклад, дубльований сечовід або коли він занадто вузький, що не дозволяє сечі повністю відтікати (уретероцеле).
До інших можливих причин відносять:
- камені в нирках;
- новоутворення злоякісного та доброякісного характеру;
- збільшені лімфатичні вузли;
- рубцева тканина;
- розростання внутрішніх тканин (наприклад, ендометріоз у жінок);
- тривалий набряк стінки сечоводу.
Як зазначалося вище відсутність вчасного лікування при обструкції сечоводу може призвести до інфекцій сечовивідних шляхів та пошкодження нирок, що може бути незворотним.
Діагностика та тактика лікування
При підозрі закорковування сечоводу лікар проводить ряд діагностичних обстежень, що включають лабораторні дослідження крові та сечі, УЗД, катетеризацію сечового міхура, цистоскопію, КТ та МРТ.
Не є виключенням коли дана патологія діагностується ще до моменту народження, під час планового пренатального УЗД, коли можливо оцінити деталі розвитку плоду, включаючи нирки, сечоводи та сечовий міхур.
Щодо лікування, то його основною метою є усунення закорковування - основної причини розвитку скарг у пацієнта. Також терапія може включати антибіотики для лікування супутніх інфекцій.
У тому випадку, коли необхідне негайне видалення сечі для тимчасового полегшення спричиненого обструкцією, проводяться дренажні маніпуляції (сечовідний стент, черезшкірна нефростомія). Кожен тип процедури або їх комбінація є індивідуальною.
Також існує ряд оперативних втручань які допомагають справитися з проблемою, вони варіюються від ендоскопічної та лапароскопічної хірургії до відкритої операції.
Основними відмінностями між цими хірургічними підходами є час відновлення після операції та кількість й розмір розрізів, які використовуються для процедури.
У жодному разі не варто відтерміновувати звернення до лікаря, оскільки наслідки виниклого захворювання можуть бути досить серйозними.