Перевозка больных
Сервіс запису паціентів

Мочевые катетеры

Гіперактивний сечовий міхур: основні причини прискореного сечовипускання

Гіперактивний сечовий міхур: основні причини прискореного сечовипусканняКоли весь день зосереджений на пошуках туалету, незалежно від того скільки рідини ви випили, а про сон при частому нічному сечовипусканні можна забути - мова йде про ургентне сечовипускання та нетримання сечі. Чому виникає дане порушення та які фактори впливають на його розвиток, з'ясуємо далі.

Синдром гіперактивного сечового міхура - це патологічний стан, що супроводжується прискореним сечовипусканням понад 8 разів на добу, незалежно від часу (вдень та вночі).
У звичайному житті нам більш знайомий термін, як нетримання сечі. 
 
Відмітимо, що нетримання сечі може виникати, не тільки у дитячому, а й у дорослому віці. Особливо це явище є поширеним серед жінок. Тенденція до захворювання зростає з віком.
Спричини нетримання сечі може ряд факторів, від лікарських препаратів до розвитку патологічного процесу.

Основні причини розвитку стану гіперактивного сечового міхура

Причина порушення полягає в надмірно активному скороченні м'язів сечового міхура, які й відповідають за нормальне сечовипускання. Відповідно коли м'язи активно скорочуються і позиви до виділення сечі збільшуються. 

Додатково до провокуючих факторів належить: 
  • гормональні порушення та опущення органів малого таза у жінок;
  • цукровий діабет;
  • порушення неврологічного характеру (наприклад, інсульт);
  • інфекційні процеси в сечовивідних шляхах;
  • приймання певних лікарських препаратів (наприклад, діуретиків, седативних, міорелаксантів та ін.);
  • новоутворення сечового міхура або наявність конкрементів (каменів);
  • стани, що ускладнюють сечовипускання (наприклад, збільшення простати, часті закрепи).

Особливості перебігу захворювання

При гіперактивності сечового міхура у хворого виникає раптова потреба до сечовипускання. Це може супроводжуватися часто нетриманням сечі, повним або частковим. 
Проблема у вигляді частого сечовипускання починає турбувати й в нічний період (ніктурія), що як наслідок порушує режим сну. 
 
Порушення у більшості випадків супроводжує ургентне сечовипускання та нетримання сечі, тобто  протікання відбувається на піку позиву до сечовипускання, людина не в змозі затримати його на потрібний час.
 
Інколи позиви до сечовипускання можуть виникати навіть якщо сечовий міхур не є переповненим, тобто в ньому не накопичується багато рідини.

Діагностика та тактика лікування

При зверненні до лікаря уролога з метою встановлення причини та виду порушення проводяться базові обстеження у вигляді лабораторних аналізів крові та сечі (ЗАК, глюкоза, сечовина; ЗАС, бак дослідження сечі), УЗД, цистокопії, рентгенографії. Інколи можливе призначення консультацій інших вузьких спеціалістів: невропатолога, гінеколога.
 
Тактика лікування полягатиме в поступовому проведенні терапії. Так на початковому етапі можливо обмежитися консервативним методом лікування (корекція способу життя), далі - медикаментозним (антимускаринові та спазмолітичні препарати). При відсутності результату постає питання про проведення оперативного втручання, яке зазвичай є малоінвазивним.

Профілактика

  1. Контроль та своєчасне лікування захворювань хронічного характеру, що впливають на функціонування сечового міхура.
  2. Відмова від шкідливих звичок (куріння та алкоголь).
  3. Дотримання адекватного водного балансу, з обмеженням кави.
  4. Контроль маси тіла, нормалізація харчових звичок та фізична активність.
  5. Проведення вправ для м'язів тазового дна (вправи Кегеля).
Гіперактивність сечового міхура є досить поширеною проблемою. Однак на жаль через сором'язливість звернутися за допомогою, більшість сприймає виниклі протікання за норму. Хворому приходиться підлаштовуватися під захворювання, а це значно відбивається на стані психіки. Можливий розвиток депресії. Тому не варто відкладати лікування виниклого порушення, чим раніше звернутися до спеціалістів, тим швидше Ви зможете повернутися до нормального життя.

Хотите получать новые статьи на почту?

Поиск клиники