Які симптоми є передвісниками появи каменів в нирках?

Вважається нормою виділення кристалів солі з сечею. Адже нирки, які виконують функцію очищення організму, також виводять надлишки солей, що надходять в організм з їжею. Однак найменші зміни в процесі обміну між ними раптово або з часом обов'язково призведе до порушення балансу. Адже утворення мінерально-органічних структур внаслідок порушення гомеостазу між колоїдами та кристалоутворюючими речовинами призводить до патологічних проявів. Одним з них є сечокам'яна хвороба.

Сечосолевий діатез – це патологічний процес, що характеризується підвищеним утворенням солей і, як наслідок, накопиченням в ниркових мисках конкрементів (каменів) різного розміру та походження. Тобто захворювання належить до порушення яке передує появі піску та подальшому формуванню каменів в нирках. Поки «схильність» не перейшла в ту чи іншу хворобу, діатез можна віднести до розладу обміну речовин.

Даний стан може бути як вродженим (тобто діатез може діагностуватися у немовлят, як спадкове захворювання), так і виникати внаслідок неправильного способу життя чи формування аномалій розвитку.

Механізм розвитку захворювання супроводжується  накопиченням надмірної кількості сечової кислоти, яка має особливість кристалізуватися. 

 

Основні причини

 

1. Наявність шкідливих звичок (наприклад, паління, вживання алкоголю).

2. Надмірні фізичні навантаження.

3. Переохолодження організму насамперед нижньої частини тіла упродовж тривалого часу.

4. Спадковий фактор.

5. Неправильне харчування з надмірним споживанням м'яса.

6. Недостатнє засвоєння певних речовин.

7. Порушення клубочкової фільтрації або канальцевої реабсорбції в нирках.

8. Порушення зі сторони ендокринної системи.

Клінічна картина залежатиме від тяжкості перебігу порушення. Тобто не є виключенням, коли симптоми є малопомітними й людина може навіть й не здогадуватися про наявність сечосолевого діатезу до моменту певного діагностичного обстеження.
 

В інших же випадках можлива поява наступних скарг:

1. Больові та дискомфортні відчуття під час сечовипускання.

2. Часті позиви до сечовипускання, що не залежатиме від кількості вживаної рідини.

3. Тривале та сильне печіння після сечовипускання.

4. Зміна кольору сечі (колір залежатиме від типу накопичених солей).

Встановлення діагнозу відбуватиметься на основі проведення фізикального огляду, аналізу даних анамнезу та проведення ряду діагностичних тестів. Серед них лабораторні дослідження крові та сечі, УЗД.

Тактика лікування буде направлена на запобігання розвитку ускладнень. Адже діатез не є хворобою, а лише визначає певні особливості обмінних процесів. Саме тому лікувальні дії в першу чергу стосуються комплексу заходів щодо запобігання розвитку можливої патології, насамперед сечокам’яної хвороби та інших захворювань сечовивідної системи.

З цією метою терапія відбуватиметься в декілька етапів. Насамперед необхідно внести корективи в раціон, збільшивши кількість вживаної рідини та відмовившись від гострої та соленої їди, солодощів та різних соусів. Цілеспрямовані дії повинні бути постійними та регулярними.

Медикаментозна терапія може включати призначення діуретиків для усунення скупчення піску в нирках. Друга група препаратів стимулює розщеплення піску. Додатково можливе спазмолітиків, протизапальних препаратів, антибактеріальних препаратів (за наявністю показань!).

Профілактика сольового діатезу можлива тільки тоді, коли людина точно знає, які у неї проблеми з обміном речовин. Тому доцільним буде проходити профілактичні огляди в уролога та здавати лабораторні дослідження сечі.