Кіста слинної залози: основні причини та методи лікування

Дуже часто мінімальний травматизм слизової оболонки слинних залоз в ротовій порожнині може спричинити порушення відтоку слинного секрету, що своєю чергою викликає скупчення слини в протоці з її розтягненням та формування кісти. Про її основні характеристики та методи усунення й розберемо далі.

Кіста слинної залози (ранула або ретенційна кіста) - це патологічний стан, що характеризується формуванням пухлиноподібного утворення під слизовою оболонкою. 

Новоутворення може бути в розмірах як 0,5 см, так і досягати більшого об'єму. Що є характерною тенденцією для кіст слинних залоз, оскільки вони наповнюються слинним ексудатом. 
 

Дуже часто ранулу ще називають “жаб'ячою пухлиною”, що пов'язано з зовнішньою схожістю кісти на горловий мішок жаби. Щодо локалізації жаб'ячої пухлини, то для неї характерним буде розташування в під'язиковій слинній залозі - дно ротової порожнини. 

Патогенез захворювання полягає в закорковуванні дрібних слизово-слинних залоз. 

До ймовірних причин даного порушення належать:

Зовнішньо ранула має вигляд синюшно-прозорого утворення, м'якої та еластичної консистенції. Синюшній колір пов'язаний з розтягуванням та розростанням оболонки кісти, на початковому етапі кіста рожевого забарвлення.  Вміст пухлини заповнений безбарвною в'язкою рідиною. Однак при довготривалому перебігу патологічного процесу, кіста може ставати щільною, а її забарвлення стає білим та нагадує за своїм характером фіброму.

Сама по собі кіста є безболісною.

 

При подальшому стрімкому збільшенні у розмірах кіста під'язикової слинної залози може викликати зсув вуздечки язика, дискомфорт при прийманні їжі та дефекти мови, в першу чергу у дітей. Можливе приєднання запального процесу з ймовірним формуванням локального гнійного вогнища. 

Встановлення діагнозу відбувається на основі аналізу клінічної картини та візуалізації патологічного процесу шляхом проведення УЗД, рентгенографії (з контрастом). Додатково проводиться пункція новоутворення, цитологічне дослідження. Важливо провести диференційну діагностику та виключити інші типи пухлин, як доброякісних, так і злоякісних (наприклад, ліпома, гемангіома).

 

В першу чергу відмітимо, що ранула не може самостійно розсмоктатися, тому тактика лікування полягатиме в проведенні хірургічного втручання. 

Звісно, що не є виключенням коли ранулу можливо “зруйнувати” при випадковому травмуванні. Тоді кіста лопається, однак згодом знову заповнюється. Тому операція є основою для усунення новоутворення.
 

Важливо розуміти, що самостійне розкриття кісти не тільки не усуне проблему, а й підвищить ризики розвитку інфекційного процесу. Тому при поміченні сформованого новоутворення в ротовій порожнині зверніться одразу до лікаря стоматолога-хірурга.