Номофобія: як вчасно розпізнати страх залишитися без смартфона?

Сьогодні майже весь свій вільний час ми проводимо в телефонах: спілкуємося, слідкуємо за новинами, читаємо та працюємо. Однак як діяти, коли вам важко розлучитися зі смартфоном і лише думка про це викликає тривогу? З’ясуємо далі.

За сильним страхом не мати телефон чи можливості ним користуватися стоїть порушення – номофобія. Даний термін скорочений від «фобії без мобільного телефону». Виниклий страх при цьому стає настільки сильним, що суттєво впливає на повсякденне життя.
 

Показники даної фобії з кожним роком зростають, особливо серед підлітків.
 

Відмітимо, що номофобія не вказана у виданні Діагностичного та статистичного посібника з психічних розладів (DSM-5). Це пов’язано з несформованими діагностичними критеріями цього стану.

Номофобія, як і інша фобія викликає емоційні та фізичні симптоми.

До емоційних проявів порушення можна віднести:

Ці симптоми виникають, при думці, що у вас немає телефону, коли знижується зарядка або ви не можете ним користуватися, коли не має можливості перевірити телефон.

Фізичні ознаки фобії супроводжуватимуться тремором, підвищеним потовиділенням, порушенням дихання, запамороченням та навіть втратою свідомості.

Аби уникнути вищевказаних симптомів людина з номофобією робить все можливе аби тримати телефон поблизу, навіть беручи його до ванної та у ліжко, постійно його перевіряє, проводить декілька годин в ньому.

Номофобія є сучасною фобією, яка пов’язана з підвищеною залежністю від технологій.

Відповідно і конкретної причини порушення не виявлено. Спеціалісти залучають вплив декількох факторів. Серед них страх ізоляції чи бути недоступним. Часто номофобія є результатом пережитого стресу, наприклад, коли втрата телефону спричинила певні проблеми.

Лікар може розпізнати ознаки фобії та виниклої при цьому тривожності. Надалі дії будуть направлені на навчання боротьби з симптомами та запобігання їхнім наслідкам.

Тому терапевт може порекомендувати когнітивну поведінкову терапію або експозиційну терапію.

Когнітивно-поведінкова терапія допомагає навчитися керувати негативними емоціями, які виникають при думках про відсутність телефону. 

Експозиційна терапія допомагає навчитися протистояти страху шляхом поступового впливу на нього.

Додатково можливе призначення лікарських засобів на короткий проміжок часу залежно від виниклих симптомів. Це можуть бути бета-блокатори, антидепресанти.

Самостійно впоратися з тривожними симптомами можливо вимикаючи телефон на ніч, практикуючи залишати телефон вдома ненадовго, робити перерви упродовж дня від усіх гаджетів. 

Пам’ятайте, що номофобія може покращитися за допомогою лікування та зміни способу життя. Головне не боятися звернутися до спеціаліста, якщо присутня дана проблема й вона має вплив на якість життя.