Основні причини короткочасного сну

В нормі більшості з нас достатньо для задовільного функціонування вдень близько семи-восьми годин сну щоночі. Однак для осіб з синдромом короткого сну навіть менше шість годин відпочинку не знижує їх працездатність.

Синдром короткого сну — це стан, що характеризується тривалістю сну менш ніж шість годин щоночі. Він не відноситься до синдрому порушення сну. Це просто стан, при якому людині потрібно менше сну, ніж більшості.
 

Тобто людям з даним синдромом не потрібно дрімати або спати більше, ніж зазвичай, щоб відновитися після недосипу. Мінімальна потреба у сні є для них природною, тому вони навмисно не обмежують й не уникають сну. 

Початок короткого сну зазвичай починається в дитинстві або підлітковому віці і продовжується в дорослому житті. Цей рідкісний стан вражає приблизно один відсоток населення, і є багато відомих людей, які стверджують, що регулярно мало сплять, зокрема Барак Обама та Марта Стюарт.

В основі розвитку синдрому покладено сон менш ніж шість годин з задовільним функціонуванням протягом дня. Тобто такі люди можуть добре працювати чи навчатися, незважаючи на короткий сон. Крім того в них не відчувається потреба подрімати або більше спати на вихідних. Людина прокидається, навіть якщо не потрібно вставати на роботу, навчання чи інші зобов’язання. Певні фахівці зі сну стверджують, що особи з синдром характеризуються гіпоманією, імпульсивністю та високим потягом до винагороди. Вони, як правило, займаються стимулюючою діяльністю, яка дозволяє їм подолати сонливість.

Хоча даний стан не є порушенням, необхідно занепокоїтися, якщо наряду з коротким сном виникають інші симптоми:

Спеціалісти відмічають, що синдром короткого сну пов’язаний з генною мутацією. Вони виявили генні зміни у природних низькорослих.
 

Також було виявлено генетичні зміни, пов’язані з синдромом короткого сну, у членів однієї біологічної родини. Відповідно батьки можуть передати ці зміни своїм дітям.

Спеціальних тестів на синдром короткого сну немає.

Встановлення діагнозу відбуватиметься на основі визначення звичок сну з наступним веденням спеціального щоденника пацієнтом. В ньому пацієнт вказуватиме загальний час сну, кількість пробуджень вночі, можливі симптоми вдень (сонливість чи дрімота). 

При відсутності фактичного розладу подальші тестування можуть і не знадобитися. Допомога спеціаліста знадобиться у випадку порушення режиму. У цьому випадку знадобляться додаткові обстеження у вигляді полісомнографії (дослідження сну), актиграфії (портативний пристрій вимірює час доби та рівень діяльності)Є електроенцефалографії та ін.

Тактика лікування буде направлена на регулювання ритму тіла та дотримання способів, які допоможуть регулювати графік сну та неспання. 
 

З цією метою пацієнтові рекомендовано дотримання гігієни сну, рекомендації якої полягатимуть у наступних діях:

Також лікар може рекомендувати один із методів регулювання сну, як хронотерапію. Він полягатиме у дотриманні розкладу протягом місяця, перш ніж вносити незначні зміни. Дрімання під час цього методу заборонено. Пацієнт повинен використовувати послідовні тригодинні затримки перед сном протягом шести днів, поки не досягне потрібної кількості сну. 
 

Діагностування ж розладу сну потребуватиме лікування залежно від встановленого типу.

Якщо ви почуваєтеся добре вранці та маєте заряд енергії протягом дня, не варто хвилюватися. Однак якщо ви відчуваєте сонливість протягом дня або якщо ваші звички сну змінюються обов’язково обговоріть це зі своїм лікарем.