Синдром дефіциту уваги та гіпереактивності: як розпізнати симптоми?

Даний синдром- цеявище, яке зазвичай розвивається в дитячому віці, але і поява у дорослих далеко не рідкісний випадок (внаслідок відсутності наданні допомоги в дитинстві). Відноситься до розладів нервової системи, і надалі може призвести до виникнення проблем перебування в соціумі.

Синдром дефіциту уваги та гіперактивності (СДУГ) – неврологічна патологія, яка характеризується порушеннями поведінкового характеру (неуважність, імпульсивність), а також надмірною гіперактивністю.

Класифікація

1. Переважно-неуважний тип.
2. Переважно гіперактивний тип.
3. Комбінований тип.

Причини

• інфекційні захворювання матері під час вагітності;
• куріння, вживання алкоголю та інших заборонених препаратів під час виношування плоду;
• загроза викидня;
• передчасні/затяжні пологи;
• хронічні захворювання матері;
• імунологічна несумісність;
• ускладнення під час пологів;
• травми голови у дитинстві;
• спадковий фактор.

Симптоми

У дітей:

• неуважність;
• гіперактивність;
• імпульсивні дії;
• порушення сну;
• поганий контакт з однолітками;
• часта зміна настрою;
• депресія.

У дорослих:

• погана концентрація уваги;
• перепади настрою;
• неможливість зосередитися;
• тяжко виконувати певні завдання (в роботі);
• метушливість;
• апатія;
• тяжко підтримувати відносини.

Діагностика

Діагноз визначається на основі анамнезу пацієнта, його скарг та виявлення критеріїв діагностики (наприклад, порушення соціальної функції, погане навчання). Також проводять тест безперервної продуктивності у двох видах: для дорослих і дітей. Суть тесту в тому, що при його проходженні разом з анімаційними вставками та звуковим супроводом з'являються певні подразники (які імітують подразники реального життя). За результатами реагування пацієнта, можна визначити точну симптоматику синдрому.

Лікування

Лікуванням СДУГ займаються наступні спеціалісти: психолог чи психіатр, нейропсихолог, педіатр, дефектолог.

Лікування тривале і комплексне, і при його перериванні синдром знову повертається.

1. Медикаментозна терапія: психостимулятори, антидепресанти (відповідно для дітей і дорослих різне дозування).
2. Робота в групах.
3. Проведення занять за методикою Дейвіса (проводяться методичні пояснення з перебуванням точки орієнтації).
4. Консультація з психологом.
5. Вітамінотерапія.

Ускладнення

1. Затримка розвитку.
2. Зниження інтелекту.
3. Соціальні проблеми (відсутність друзів, роботи, можуть, виникнуть згубні звички).
4. Агресивна поведінка.
5. Низька самооцінка.

При виникненні серйозних змін у поведінці дитини або дорослого, необхідно звернутися до фахівця. Адже дуже важливо не втратити час, і якомога раніше розпочати лікування (особливо в дитячому віці).

Автор: Наталія Холявицька