Афонія: основні причини втрати голосу

Афонія – це патологічний стан, що належить до розладу мовлення. При афонії людина може все ще говорити, але звуки, які вона видає, не піднімаються вище шепоту або їх взагалі не чути. На відміну від дисфонії, яка передбачає труднощі з відтворенням голосових звуків, афонія характеризується повною втратою голосу. Розуміння нюансів між цими станами має вирішальне значення для точної діагностики та лікування.

Афонія вважається функціональним розладом мовлення, тобто вона має неврологічний  або психологічний характер, а не фізичні порушення. Тобто люди з функціональною афонією фізично здорові. Афонія може виникати поступово або раптово, залежно від причини.
 

Відповідно залежно від причини виникнення розрізняють функціональну та психогенну афонію.
 

Так функціональна афонія виникає, коли людина відчуває труднощі з використанням гортані та діафрагми (м'яза, відповідального за дихання) для мовлення без помітних фізичних чи неврологічних проблем. Психогенна форма афонії супроводжується втратою голосу у відповідь на психологічно стресову або травматичну подію.

За статистичними даними більшість випадків припадає на осіб віком від 14 до 35 років, переважно жіночу стать.

1. Розвиток інфекційних процесів у верхніх дихальних шляхів.

2. Неврологічні розлади (наприклад, інсульт, розсіяний склероз, хвороба Паркінсона).

3. Стрес, травматична життєва подія.

4. Токсини або подразники (наприклад, алкоголь, тютюн, оцет, перець).

5. Структурні проблеми (наприклад, набряк, вузлики чи поліпи голосових зв'язок, рак гортані).

6. Фізичне пошкодження голосових зв'язок (наприклад, перенесені хірургічні процедури, нещасний випадок, тривале голосове напруження).
 

Для деяких людей пошкодження голосу є професійним ризиком. З голосовою втомою можуть стикнутися вчителі, співаки та оратори, люди, які працюють на фабриках або поруч з обладнанням, яким постійно потрібно підвищувати голос, щоб їх було почуто.

Найпоширенішим та найочевиднішим симптомом афонії є неможливість говорити або бути почутим під час розмови. Раптова втрата голосу – ще один симптом афонії. Однак вона може супроводжуватися й іншими симптомами залежно від основної причини. Це може включати біль у горлі, утруднене ковтання та навіть кашель, якщо стан пов'язаний з інфекцією або фізичною травмою.
 

Зазвичай голос втрачається лише на кілька днів, але порушення мовлення можуть призвести до хронічної афонії.

Встановлення діагнозу відбуватиметься на основі фізикального огляду з детальним вивченням анамнезу пацієнта. Важливо виключити будь-які інфекції або структурні проблеми, що можуть призвести до втрати голосу. Інструментальні методи обстеження включатимуть проведення ларингоскопії, що дає можливість візуально оглянути голосові зв’язки. Для виявлення будь-яких неврологічних пошкоджень, що впливають на голосову функцію лікар може призначити проведення КТ або МРТ.
 

Труднощі зі встановленням діагнозу «афонія» пов’язані з тим, що даний стан не спричиняється фізичною проблемою. Це конверсій розлад, без очевидної органічної, фізичної чи неврологічної причини. 

Афонія зазвичай лікується за допомогою комбінації психотерапії та логопедії. 
 

У випадках, коли афонія спричинена структурними проблемами або пошкодженням, може знадобитися медичне або хірургічне втручання. Це може включати процедури для відновлення пошкодження голосових зв'язок або препарати для лікування основних інфекцій.

Більшість людей, у яких розвивається афонія, повністю виліковуються за допомогою терапії. При цьому затримка або пропущена діагностика може призвести до фіксації на афонії. Це відповідно ускладнює лікування цього стану.