Носові поліпи: основні симптоми доброякісних утворень
Носові поліпи — це патологія, що супроводжується утворенням м’яких та безболісних новоутворень слизової оболонки носа. Вони розвиваються всередині носових ходів, точніше на запаленій тканині слизової оболонки та переважно є доброякісними.
Так на відміну від поліпів, які утворюються в товстій кишці або сечовому міхурі, назальні утворення рідко бувають раковими. Фахівці вважають, що поліпи в носі є результатом тривалого запалення або є спадковими.
Вказати на порушення може закладеність носа, яка не проходить навіть після приймання безрецептурних препаратів.
Основні причини
Як зазначалося вище носові поліпи формуються на ураженій слизовій. Тобто під час певної інфекції чи алергії слизова оболонка носа набрякає та стає гіперемованою. При тривалому подразненні й можуть формуватися поліпи.
До факторів ризику даної патології можна віднести наступні стани:
- кістозний фіброз;
- бронхіальна астма;
- часті інфекції носових пазух, насамперед хронічного характеру;
- алергічний риніт (сінна лихоманка);
- деякі види васкуліту.
Не варто виключати вплив спадкового фактора.
Характерні ознаки
Зовні носовий поліп являє собою округле новоутворення (у формі сльози) жовтувато-коричневого або рожевого кольору. Їх часто можна не відчути, оскільки вони безболісні. Однак їх розташування ближче до ніздрі звісно може стати помітним. Окрім того, поліпи можуть вирости наскільки великими, що блокуватимуть носові проходи та призвести до постійної закладеності носа.
Відповідно до загальних проявів поліпа носа можна віднести:
- нежить;
- відчуття закладеності носа;
- постназальна крапельниця, коли надлишок слизу стікає по задній стінці горла;
- зниження нюху;
- носова кровотеча;
- порушення дихання через ніс;
- відчуття тиску в області чола або обличчя, больові відчуття в області чола;
- апное сну та хропіння.
Діагностика та тактика лікування
Встановити діагноз можливо під час фізикального огляду, коли лікар оглядатиме носові проходи отоскопом. Розташування поліпа глибше потребуватиме проведення ендоскопії.
Додатково може знадобитися проведення КТ та МРТ, аби визначити характеристики поліпа та чи викликав він деформування кістки.
Також лікарю потрібно визначити першопричину даного стану. Наприклад, чи не спровокувала появу утворення алергічна реакція. У цьому випадку можуть знадобитися тести на визначення алергії.
Тактика лікування є комплексною. Насамперед необхідно буде усунути запальний процес, щоб виключити дискомфортні симптоми, типу нежиті чи закладеності носа. Це можливо досягнути за допомогою назальних стероїдів.
Антигістамінні препарати або антибіотики також можуть усунути алергію або інфекції пазух, спричинені запаленням носа. Тобто ліки переважно рекомендуються як засіб першої лінії лікування невеликих новоутворень, щоб запобігти їх збільшенню.
При відсутності результату від вищевказаної терапії та впливу захворювання на якість життя, доцільним буде проведення оперативного втручання з видалення поліпів. Зазвичай це робиться за допомогою ендоскопа.
Надалі аби уникнути рецидивів пацієнтові необхідно буде запобігати запаленню носових проходів за допомогою назальних спреїв, протиалергічних препаратів та сольових розчинів.
Важливо розуміти, що самостійно поліпи не зникають, тому при появі нетипових симптомів обов’язково зверніться до лікаря.