Полінейропатія: основні симптоми ураження нервів

Полінейропатія – це патологічний стан, що характеризується ураженням периферичних нервів. В нормі вони відповідають за зв'язок між центральною нервовою системою та розташовуються за межами головного та спинного мозку.

Захворювання формує неможливість надсилати регулярні сигнали до мозку.
 

Тобто  в основі розвитку полінейропатії покладено пошкодження кількох нервових закінчень у різних частинах тіла. Тоді як при мононейропатії ураження зазнає лише один тип нервів.

Загалом механізм розвитку захворювання полягає у впливі на периферичні нерви, які контролюють рух кінцівок, внаслідок демієлінізації (пошкодження мієлінової оболонки нервів).

За статистикою полінейропатія найчастіше зустрічається в осіб похилого віку. 

Розрізняють дві форми полінейропатії, а саме гостра та хронічна. Відповідно до назви гостра форма захворювання має раптовий початок та яскраво виражені симптоми. Причиною переважно є інфекції або аутоімунна реакція організму.

Також причиною може бути синдром Гієна-Барре, стан, який може бути летальним. Тоді як при хронічній полінейропатії симптоми мають тривалий перебіг та не піддаються повному лікуванню. Спричини даний тип може наявність в анамнезі цукрового діабету або ниркової недостатності.

Залежно від причини порушення розрізняють ідіопатичний тип, коли неможливо встановити причину. Набута полінейропатія викликана причиною поза організмом. Прикладом такою події може бути інфекційний процес, травма, онкологія, цукровий діабет. Найпоширенішою полінейропатією є діабетична сенсомоторна полінейропатія, що означає, що вона спричинена цукровим діабетом.
 

Відповідно до назви спадкова полінейропатія передається генетично від одного з батьків. 

Тригерами гострої форми захворювання можуть бути певні лікарські препарати (седативні, антибіотики), аутоімунні розлади, онкологія.

Хронічні форми часто є ідіопатичними, але вони також можуть бути пов’язаними з неконтрольованим цукровим діабетом, зловживанням алкоголем, дефіцитом харчування, гіпотиреозом тощо.

Встановлення діагнозу відбуватиметься на основі даних анамнезу, фізикального огляду та ряду діагностичних тестів, серед яких лабораторні дослідження крові та сечі, біопсії нерва або м’яза, спинномозкова пункція, КТ та МРТ.

Тактика лікування залежатиме від причини порушення та локалізації патологічного процесу.

Так за певних обставин можливо обмежитися знеболювальними з метою полегшення больових відчуттів та зміни способу життя. Так людина з полінейропатією повинна уникати алкоголю та токсинів, типу сигаретного диму, бути фізично активною, але при цьому обмежити фактори, які сприяють фізичній травмі, збалансовано харчуватися.

Фізіотерапія знадобиться, якщо полінейропатія була спричинена травмою. 

При цукровому діабеті пацієнтові необхідно тримати під контролем рівень цукру в крові. 

Якщо причиною полінейропатії рак, лікар може порекомендувати операцію з видалення пухлини та наступним проходженням хімієтерапії.

Загалом зменшити пошкодження нервів можливо виявивши певні захворювання на ранній стадії. Таким чином, пацієнт зможе отримати лікування до того, як біль або дискомфорт стане важко контролювати.