Невралгія трійчастого нерва: основні симптоми та методи лікування болю

Два окремі трійчасті нерви, що розташовуються з кожного боку обличчя відповідають за передачу больових та інших відчуттів безпосередньо до мозку. Кожен нерв має три гілки, які можуть бути уражені як разом, так і окремо при невралгії.

Невралгія трійчастого нерва – це патологічний стан хронічного характеру, що супроводжується больовим розладом, у вигляді інтенсивних нападів болю в обличчі.

За статистичними даним більшість випадків захворювання припадає на осіб вікової категорії 50+. Хоча проблема може виникнути у будь-якому віці.

Больові відчуття, що виникають при даному стані нагадують за своєю інтенсивністю удари ножем чи електричним струмом. Навіть незначна стимуляція обличчя може спричинити дискомфорт. При цьому симптоми можуть виникати циклами. Тобто біль виникає та проходить протягом кількох днів або тижнів, а потім вщухає. Не є виключенням коли стан стає прогресуючим.

Основною характерною ознакою невралгії трійчастого нерва є біль. Він може виникати різкими спазмами, які відчуваються як удари електричним струмом. Переважно ураження зосереджено на одній ділянці обличчя та може бути викликано навіть дотиком чи звуком. До прикладу тригером може виступати нанесення макіяжу, гоління, чищення зубів, вживання їди чи напоїв, розмова, вплив вітру. Також можуть бути так звані тригерні точки на обличчі, де дотик може викликати біль. Вони часто знаходяться навколо носа та рота. 

Під час нападів у людини також можуть виникнути судоми м’язів обличчя. А у проміжках між ними виникатиме відчуття пульсації, оніміння чи печіння.

Тривалість болю може варіювати від кількох секунд до декількох хвилин. Епізоди нападів можуть тривати дні, тижні або місяці, за якими слідують періоди ремісії.

Не варто виключати ймовірність прогресування невралгії, коли напади стають сильнішими та частішими. У деяких випадках біль стає постійним.

Достеменно невідомо, що саме є основною причиною невралгії трійчастого нерва.
 

Спеціалісти відмічають можливий вплив наступних факторів та станів:

Також до факторів ризику можна віднести наявність в анамнезі гіпертонії, куріння, випадки захворювання у когось з родини.

Встановлення діагнозу відбуватиметься на основі даних анамнезу, а саме визначення типу болю та його розташування, фізикального огляду (неврологічне обстеження). Додатково лікар призначить лабораторні дослідження, МРТ. Це дасть можливість виключити інші схожі за перебігом захворювання, типу  мігрені, розсіяного склерозу та ін..

Тактика лікування є комплексною та базуватиметься на призначенні медикаментозних препаратів, які допоможуть зменшити біль та кількість нападів. Медикаментозна терапія включатиме призначення протисудомних препаратів, міорелаксантів та трициклічних антидепресантів.

У тому випадку коли симптоми захворювання не реагують на ліки та мають серйозний перебіг лікар може порекомендувати хірургічні процедури. Прикладом таких методів лікування є ін'єкції гліцерину, які блокуватимуть передачу сигналів нервом пов’язаних з болем, радіочастотне термічне ураження, радіохірургія гамма-ножем, мікросудинна декомпресія (операція на мозку, під час якої знімається тиск з уражених нервових закінчень, що дає змогу їм загоїтися).

Іншими варіантами хірургічного втручання є розрізання нерва або переміщення кровоносних судин, які можуть тиснути на нерв. 

Якщо виниклий стан спричинений іншою причиною, наприклад розсіяним склерозом, потрібно лікувати основне захворювання.

Додаткові методи, такі як акупунктура, дієта та медитація, також можуть допомогти з деякими симптомами захворювання.

Загалом правильне лікування дасть можливість впоратися з епізодами захворювання та усунути його симптоми.