Основні причини появи мимовільних рухів м’язів
Нам знайомі окремі види дискінезії. Найбільш поширеним є дискінезія жовчно вивідних шляхів. Однак розгляньмо загальний прояв даного порушення.
Дискінезія — це порушення, що характеризується нетиповими мимовільними рухами м’язів, які можуть проявлятися у легкій або тяжкій формі. Відбуватися це може як в одній частині тіла, так і у кількох. Окрім цього це може вплинути на координацію нормальних рухів.
Досить часто даний стан спостерігається у людей з хворобою Паркінсона та може бути побічним ефектом лікування леводопою (препарата, що використовується для його лікування).
Як зазначалося вище в залежності від проявів та причини виникнення розрізняють різні види дискінезії. Так при ураженні головного мозку, що проявляється у вигляді церебрального паралічу діагностують атетоз. Пізня або уповільнена дискінезія пов’язана із застосуванням антипсихотичних препаратів, які часто використовуються для лікування шизофренії. І це далеко не всі типи захворювання.
Основні симптоми
Клінічна картина є різною, та залежатиме від людини й безпосередньо типу дискінезії.
До загальних ознак можна віднести:
- Тремор, тобто дрібні рухи.
- Тики.
- Непосидючість.
- Погойдування тіла.
- Посмикування.
З часом симптоми можуть прогресувати та тільки погіршувати стан людини. При цьому це може відбуватися як поступово, так і раптово посилюватися після впливу певних тригерів.
Так згодом можуть спостерігатися нетипові рухи язика або щелепи, швидке моргання та махи руками.
Які фактори впливають на розвиток дискінезії?
Розрізняють випадки дискінезії, які виникають внаслідок дії певного фактора та коли конкретна причина чи тригер відсутній.
До прикладу загальними причинами можуть бути:
- Лікарські препарати (наприклад, леводопи, які використовуються для лікування хвороби Паркінсона, нейролептичні препарати).
- Травми головного мозку.
Діагностика та тактика лікування
Встановлення діагнозу потребує ретельної діагностики лікарем неврологом. Так насамперед важливо визначити ділянки ураження з наступним проведенням ряду діагностичних тестів.
Лікування може відрізнятися залежно від типу діагностованої дискінезії. Так призначена лікарем терапія може включати зміну лікарських препаратів. Тобто якщо дискінезія є прямим наслідком прийому леводопи відбувається коригування дозування препарату, наприклад частий прийом в менших дозах або у вигляді безперервної інфузії або препарату з пролонгованим вивільненням.
Оперативне втручання у вигляді глибокої стимуляції мозку направлена на контролювання симптомів, однак підходить вона далеко не всім. В першу чергу показаннями до процедури є наявність в анамнезі упродовж декількох років хвороби Паркінсона та поява повторних епізодів дискінезії.
При розвитку дискінезії, яка вражає область обличчя, шиї та кінцівок зменшення рухливості відбувається завдяки ін’єкціям ботулотоксину.
Також враховуючи, що боротьба з дискінезією може викликати стрес і впливати на повсякденну діяльність та взаємодію з соціумом можуть бути рекомендовані фізичні вправи, наприклад такі як ходьба або плавання. Важливо вміти контролювати свій стрес, оскільки він має прямий вплив на появу неконтрольованих рухів.
Відмітимо, що наразі навряд чи можна знайти універсальну терапію для всіх. Однак взаємодія з лікарем та дотримання всіх його рекомендацій дасть можливість полегшити симптоми.