Нейрогенний сечовий міхур: основні причини втрати контролю над сечовим міхуром

Нейрогенний сечовий міхур - це стан, що супроводжується порушенням процесу передачі сигналу з мозку до сечового міхура про необхідність помочитися. 

Залежно від уражених нервів та характеру патологічного процесу сечовий міхур стає або надмірно активним, або гіпотонічним. Тобто у пацієнта можуть виникати симптоми гіперактивного сечового міхура, так і його недостатньої активності.
 

За статистичними даними більшість випадків захворювання спостерігається в осіб з травмами спинного мозку.

Механізм розвитку захворювання полягає в порушенні “зв'язку” нервових закінчень між сечовим міхуром та мозком. Відповідно причинами є патологічні процеси з їх сторони.
 

У тому випадку якщо проблема криється в мозку, то прикладами станів, що можуть спричинити ураження сечового міхура є новоутворення мозку, розсіяний склероз, травмування спинного мозку, інсульт. Також нейрогенний сечовий міхур може бути вродженим (наприклад, при ДЦП).
 

На стан м'язів сечового міхура може вплинути ЦД, алкоголізм, оперативні втручання на органах малого таза.
 

При відсутності вчасного лікування може виникнути ряд ускладнень, насамперед затримка сечі з наступним розвитком інфекції, а в критичних випадках - ниркову недостатність.

Основним проявом порушення є неможливість контролювати сечовипускання. Як наслідок це призводить до надмірного або навпаки недостатнього виділення сечі. Так м’язи-сфінктери, які утримують уретру закритою для утримання сечі, можуть бути занадто ослабленими. У разі розвитку гіперактивного сечового міхура, хворий може відчувати необхідність у сечовипускання, навіть якщо сечовий міхур не наповнений. Позиви можуть виникнути настільки швидко, що він не може інколи вчасно дійти до туалету.
 

Протилежним варіантом є той випадок, коли мозок може не отримати сигнал, що пора помочитися. Або сечові м’язи можуть бути занадто напруженими, щоб пропускати сечу. Також сеча може підтікати, коли сечовий міхур стає занадто повним (нетримання від переповнення).
 

Загалом до клінічної картини відносять:

Встановлення діагнозу відбувається на основі фізикального огляду, аналізу клінічної картини. Додатково лікар може рекомендувати ряд діагностичних тестів, що включають електроміограю, МРТ та УЗД, цистоскопію.
 

Кожен етап лікування нейрогенного сечового міхура має свої особливості. 

Пацієнтові буде рекомендовано проводити вправи для зміцнення тазів м'язового дна, ведення журналу сечовипускання, а також внести зміни у спосіб життя (відмова від алкоголю, кофеїну та “подразнювальних” харчів).

Електростимулююча терапія є іншим варіантом лікування захворювання та полягає в розміщенні електродів на сечовому міхурі, які при стимулюванні надсилають імпульси в мозок про необхідність помочитися. 

Медикаментозної терапії проти даного стану не існує. Однак при цьому можливе призначення лікарських засобів, що здатні впливати на посилення або зменшення скорочення м’язів.

Оперативне втручання базується на різноманітних варіантах, від використання спеціального сфінктера, який тисне на уретру до безпосереднього реконструювання сечового міхура. Додатково можливе введення ін’єкцій ботулотоксину.

Нейрогенний сечовий міхур неможливо вилікувати, але можна впоратися з його симптомами. Тому важливо не зволікати та не терпіти проблему, а звернутися до лікаря.