Параліч Белла: причини паралічу лицевого нерва

Раптова втрата контролю над мімічними м'язами являє собою патологію під назвою - параліч Белла. Зазначимо, що спровокувати розвиток даного стану може ряд захворювань. Яких? Далі з'ясуємо. 

Параліч Белла являє собою ідіопатичний (невідомої етіології) раптовий односторонній периферичний параліч лицевого нерва (VII пара).

В зону ризику у більшості випадків входять особи старше 60 років, однак параліч Белла може зустрічатися в будь-якому віці.  

Найчастіше провокуючим факторам є розвиток вірусної інфекції, зокрема вірусу простого герпесу, який як наслідок викликає набряк лицевого нерва.

Пусковим механізмом може стати переохолодження, коли відбувається блокування лицевого нерва, за допомогою якого іннервуються мімічні м'язи обличчя.

Також спровокувати блокування лицевого нерва може розвиток отиту, паротиту або травми.

Передує паралічу поява больових відчуттів за вухом. Знижена чутливість або повний параліч дуже стрімко набирає обертів - розвивається за одну-дві доби. 

У хворого виникають скарги на оніміння обличчя. Спостерігається згладження ураженої сторони, коли обличчя втрачає виразність, втрачається здатність морщити лоб, моргати або виконувати будь-які інші мімічні рухи.

При досяганню тяжкої стадії розвитку захворювання стає відсутньою можливість закривати око, що призводить до подразнення кон'юнктиви та висиханню рогівки.

Специфічних методів діагностики не існує. Діагноз встановлюється на основі проведення диференціальної діагностики з виключенням розвитку інших захворювань. Додатково проводиться інструментальна діагностика, а саме МРТ, КТ, рентгенографія. Важливо отримати консультацію лікаря-невролога.

Основу лікування складає методи, які направлені на запобігання захисту рогівки від висихання та травмування, що найчастіше відбувається під час сну (на око накладаються спеціальні пов'язки та застосовуються краплі по типу штучної сльози). 

 

В ході медикаментозної терапії застосовуються глюкокортикостероїди, противірусні препарати та масаж, електростимуляція, голкорефлексотерапія. 

Медикаментозне лікування слід починати якнайшвидше, протягом 72 годин з моменту появи симптомів. А фізіотерапію рекомендовано розпочинати після тижня лікування, з метою якнайшвидшої регенерації нервових волокон та  відновлення їх провідності, а також з метою запобігання атрофії мімічних м’язів.  

 

При вираженому больовому синдромі доречне використання анальгетиків.  

 

Проведення хірургічного втручання (хірургічна декомпресія) виконується лише по окремих показанням. 

У більшості випадків параліч Белла є тимчасовим явищем й пацієнти одужують протягом пів року, коли відновлюються функції лицевого нерва. Однак без проведення лікування високі ризики розвитку контрактур. 

З метою запобігання розвитку захворювання важливо уникати переохолодження, вчасно проводити лікування вірусних інфекцій та уникати травм голови та обличчя.