Оніміння та втрата чутливості: що потрібно знати про гіпестезію?

Гіпестезія - це порушення, при якому людина частково втрачає чутливість шкіри чи слизових оболонок. Це може проявлятися як відчуття «оніміння», слабкого дотику, ніби між тілом і зовнішнім середовищем з’являється бар’єр. На відміну від повної втрати чутливості (анестезії), при гіпестезії відчуття зберігаються, але вони значно послаблені.

Пацієнти часто описують цей стан як відчуття, що кінцівка «спить», але воно не зникає навіть після рухів чи зміни положення тіла.

Механізм виникнення гіпестезії пов’язаний з порушенням передачі нервових імпульсів від рецепторів шкіри та слизових до головного мозку. Це може відбуватися через ураження периферичних нервів, спинного або головного мозку, а також через проблеми з кровопостачанням.
 

До найпоширеніших причин належать неврологічні захворювання, такі як поліневропатії, розсіяний склероз, наслідки інсульту чи травм. Часто гіпестезія розвивається у пацієнтів із цукровим діабетом, оскільки хронічна гіперглікемія пошкоджує нервові закінчення. У деяких випадках причиною стає дефіцит вітамінів групи B, хронічні інфекції або навіть психоемоційні розлади.

Симптоми можуть різнитися залежно від локалізації ураження. Найчастіше пацієнти відчувають: зниження дотику, складність у визначенні температури, легке поколювання чи повзання «мурашок».

При ураженні обличчя гіпестезія може стосуватися губ, щік чи язика, що викликає дискомфорт під час прийому їжі або розмови. 

Якщо уражені кінцівки, людина може відчувати нестійкість при ходьбі через втрату нормальної чутливості стоп чи пальців.

Особливу небезпеку становить гіпестезія у пацієнтів із супутніми хворобами. Так зниження чутливості може призвести до того, що людина не помічає травм, опіків чи виразок, що збільшує ризик ускладнень.

Виявлення причин гіпестезії потребує ретельного підходу. Лікар проводить неврологічне обстеження, перевіряє чутливість до дотику, температури та болю. Додатково можуть призначатися електронейроміографія, магнітно-резонансна томографія або аналізи для виявлення метаболічних порушень.
 

У багатьох випадках саме поєднання скарг пацієнта, анамнезу та інструментальних досліджень дозволяє знайти першопричину й вибрати правильну стратегію лікування.

Терапія гіпестезії завжди спрямована на усунення або контроль основної причини. Якщо це наслідок діабету, важливо нормалізувати рівень глюкози в крові. При неврологічних розладах призначаються спеціальні медикаменти для покращення проведення нервових імпульсів та захисту нервових волокон. У випадках дефіциту вітамінів ефективною є замісна терапія.

Окрім медикаментів, застосовуються фізіотерапевтичні процедури, масаж, лікувальна гімнастика. Вони допомагають відновити циркуляцію крові, зменшити напруження та стимулювати нервові закінчення.

Навіть при хронічних формах цього стану пацієнти можуть навчитися жити повноцінно. Важливо регулярно відвідувати лікаря, контролювати фонові захворювання, приділяти увагу безпеці. Наприклад, при зниженій чутливості стоп слід ретельно оглядати ноги щодня, щоб не пропустити мікротравм.

Також корисним є дотримання здорового способу життя, що включає раціон з достатньою кількістю вітамінів, відмова від шкідливих звичок, регулярна фізична активність. Це допомагає зберегти нервову систему в кращому стані й зменшити прояви гіпестезії.

Гіпестезія не самостійна хвороба, а симптом, що сигналізує про порушення в роботі нервової чи судинної системи. І хоча сам стан рідко становить загрозу життю, він може бути проявом серйозних патологій. Тому при появі постійного відчуття оніміння чи втрати чутливості необхідно звернутися до лікаря для обстеження та своєчасного лікування