Перевозка больных
Сервіс запису паціентів

Тонометры

Гідроперикадит: основні прояви розвитку водянки серця

Гідроперикадит: основні прояви розвитку водянки серцяПоява будь-яких нетипових та дискомфортних відчуттів в області серця завжди викликає у нас занепокоєння. І це правильно, адже серце є основним органом в нашому організмі й навіть мінімальний збій у його функціонуванні може мати незворотні наслідки. Тому розберемо детальніше один з патологічних станів серцево-судинної системи, під назвою гідроперикардит. Що це за стан та які його основні причини та симптоми? Далі з'ясуємо.
Гідроперикардит - це патологічний стан, що характеризується скупченням транссудату (рідини) в перикарді або серцевій сумці. Зауважимо, що перикард являє собою мішечок з двох шарів у якому розташовується серце. У нормі між цими двома шарами знаходиться невелика кількість рідини, що запобігає тертю стінок між собою та об серце, однак при впливі ряду факторів її об'єм може збільшуватися в рази. Інколи відбувається приєднання до транссудату крові або лімфи. При гідроперикардиті не відбувається запалення з появою гною, це вже інша патологія (перикардит).
 
Так в залежності від типу рідини, що зібралася в перикарді виділяють наступні форми захворювання:
  • власне гідроперикард (поява у надмірній кількості природної рідини);
  • гемоперикард (в перикарді накопичується кров, внаслідок травм, ожиріння);
  • хелоперикард (характерне накопичення лімфатичної рідини, наприклад, при метастазуванні злоякісних пухлин).

Причини

Гідроперикардит виникає у разі порушення процесу продукування або всмоктування клітинами перикарду транссудату, тобто перикард виробляє рідину у надмірній кількості або перестає її поглинати.
 
Таке порушення може виникати внаслідок наступних причин:
  1. Ниркова або серцева недостатність хронічного характеру.
  2. Вади серця.
  3. Зниження вмісту білків в крові.
  4. Кардіоміопатія.
  5. Захворювання сполучної тканини.
  6. Алергічні реакції.
  7. Новоутворення та травми грудної клітини.
  8. Опромінення.
Гідроперикардит у більшості випадків є вторинним захворюванням, тобто виникає на тлі іншого патологічного процесу в організмі.

Прояви гідроперикардиту

Захворювання має безсимптомний початок. Інтенсивність симптомів залежатиме від кількості скупченої рідини, відповідно чим більший її об'єм, тим більший тиск на серце з наступним розвитком скарг на задишку, зниження артеріального тиску та ін.
 
Основні симптоми:
  • больові та дискомфортні відчуття в області серця;
  • задишка, яка виникає не тільки при фізичному навантаженні, а й в стані спокою;
  • зниження артеріального тиску;
  • слабкість та швидка стомлюваність;
  • поява набряків на кінцівках;
  • шкіра набуває блідого або синюшного відтінку, особливо це стає помітним в області носо-губного трикутника.
Важливо вчасно провести діагностику, адже коли рідина має великий об'єм (понад 500-1000 мл) серце не в змозі повноцінно працювати, тому виникають високі ризики розвитку тампонади серця, яка при відсутності лікування спричиняє його зупинку.

Діагностика та лікування

Встановлення діагнозу базується на проведенні збору анамнезу, аналізу клінічної картини та фізикального огляду. Додатково з метою підтвердження гідроперикардиту та встановлення його причин призначається ЕКГ, УЗД серця, рентгенографія, пункція та лабораторні аналізи.
Тактика лікування буде мати комплексний характер, та спрямовуватися на усунення основного захворювання й нормалізацію об'єму рідини в перикарді.
 
Так при невеликій кількості транссудату можливо обмежитися сечогінними препаратами, дотриманням дієти. При досягненні великих об'ємів - проводиться пункція під контролем УЗД з наступним відкачуванням зайвої рідини.
 
З метою зменшення ризиків розвитку гідроперикардиту важливо проходити профілактичні огляди та слідкувати за своїм самопочуттям після перенесених алергій, інтоксикацій чи інфекційних процесів.

Хотите получать новые статьи на почту?

Поиск клиники